Формування методики архітектурної реставрації в Україні (друга половина ХХ – початок ХХІ ст.) - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ УКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИСТВО ОХОРОНИ ПАМЯТОК Формування методики архітектурної реставрації в Україні (друга половина ХХ - початок ХХІ ст.)Науковий керівник: кандидат архітектури, професор Прибєга Леонід Володимирович, завідувач кафедри теорії, історії архітектури і синтезу мистецтв Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури Захист відбудеться «24» квітня 2014 р. о «13» годині на засіданні спеціальної вченої ради К 26.252.01 у Центрі памяткознавства НАН України і УТОПІК (адреса: 01015, м. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Центру памяткознавства НАН України і УТОПІК (адреса: 01015, м. Дисертаційна робота є першим дослідженням, в якому використано великий обсяг нормативних, бібліографічних та архівних джерел, що визначає особливості становлення методики архітектурної реставрації в Україні, комплексно відображає ретроспективу формування методичних засад, аналізує практичний досвід реставрації, створює цілісну картину історії формування наукової методики архітектурної реставрації. Автором исследования определены факторы, повлиявшие на исторический процесс формирования реставрационной методики: государственная политика в сфере охраны памятников, социально-экономические условия, влияние международного опыта, изменения в теоретической трактовке целей и задач реставрации, активизация и увеличение объема практики реставрационных работ, формирование профессиональных коллективов.Історичні особливості формування наукової методики архітектурної реставрації визначають подальший шлях розвитку теорії та практики реставраційної справи. Важливість дослідження підкреслюється необхідністю включення теми методики реставрації до навчального процесу в спеціалізованих навчальних закладах. Її виконано в межах комплексних планових наукових тем Центру памяткознавства НАН України і УТОПІК «Трансформація памяткознавства та памяткоохоронна діяльність в Україні в 1991-2011 роках» (державний реєстраційний № 0109U007403); «Актуалізація науково-технічної спадщини в памяткоохоронній та музейній діяльності» (державний реєстраційний № 0112U003192); «Культурна спадщина в формуванні соціогуманітарного простору в Україні на початку ХХІ століття» (державний реєстраційний № 0113U000393). Визначити витоки становлення реставраційної методики в період відновлення реставраційної справи в перших десятиліттях після Другої світової війни, в тому числі дослідити адміністративні та нормативні перетворення, узагальнити теоретичні напрацювання та практичний досвід архітектурної реставрації; Межі дослідження визначаються періодом активного становлення методичних засад архітектурної реставрації в Україні, тобто, хронологічні рамки охоплюють період другої половини ХХ - початку ХХІ ст.У Вступі обґрунтована актуальність дослідження, значимість роботи для розвитку теорії та практики реставраційної справи, памяткоохоронної науки, сформульовано мету та завдання дослідження, висвітлено наукову новизну, методику та практичне значення роботи, визначено особистий внесок дослідника, подані відомості щодо апробації та публікацій основних матеріалів дисертації. 1980-х років характеризується становленням теорії реставрації. У період 1940-х років активізується законодавча діяльність, орієнтована на відбудову системи управління та організацію реставраційної галузі, відновлення втрачених історико-архітектурних обєктів. Визначено, що важливість архівної проектної документації полягає в тому, що її аналіз дозволяє найповніше розкрити сутність відображення принципових методичних засад у практиці, що коригуються залежно від конкретних умов, специфіки памятки, індивідуальної позиції автора реставрації. Перший підрозділ присвячений становленню системи організації галузі охорони та реставрації, а також регулятивним документам, що визначають зміст реставраційних заходів у повоєнні десятиліття.У результаті аналізу бібліографічних джерел встановлено, що питання історичного формування методики архітектурної реставрації в Україні в другій половині ХХ - початку ХХІ ст. практично не висвітлено, в чому й полягає актуальність даного дослідження. У результаті виявлення та аналізу джерел розкрито їх значення для дослідження специфіки формування архітектурно-реставраційної методики в Україні. Розроблено періодизацію становлення реставраційної методики в Україні, що визначається історичними, соціокультурними, економічними факторами, ставленням спільноти до культурної спадщини та надбань минулого, коригуванням державної політики в галузі реставрації, теоретичними розробками науковців. З урахуванням зазначених факторів формування архітектурно-реставраційної методики в Україні має такі періоди: · повоєнні десятиліття відбудови країни після катастрофічних руйнувань Другої світової війни - кін.

Основний зміст дисертації