Формування механізму взаємодії сторін при страхуванні авіаційного транспорту - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИСпеціальність 08.00.04-економіка та управління підприємствами (економіка авіаційного транспорту) Науковий керівник кандидат економічних наук, доцент Петровська Світлана Володимирівна Національний авіаційний університет, доцент кафедри маркетингу та ресурсозабезпечення Офіційні опоненти:доктор економічних наук, професор Коба Вячеслав Григорович, Київська державна академія водного транспорту МОН України, м. Захист відбудеться “11”січня 2008 р. о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.062.02 в Національному авіаційному університеті за адресою: 03058, м.В умовах розвинутих товарно-грошових відносин, що властиві сучасному процесу суспільного виробництва, страхове покриття по визначеним ризикам, що надається страховиком страхувальникові у грошовій формі шляхом укладання договору страхування, можна розглядати як специфічний товар. На відміну від сфери виробництва, де товаровиробник спочатку авансує капітал у затрати, а потім відновлює його за рахунок виручки від реалізації продукції, страховик спочатку продає поліси, тобто акумулює кошти, і лише в подальшому зазнає затрат, що повязані з ліквідацією збитків в міру виникнення страхових випадків. Дисертаційна робота виконана відповідно до наукової проблематики Інституту економіки та менеджменту Національного авіаційного університету в межах планів науково-дослідних робіт, зокрема результати дисертаційної роботи використовувались при розробці державної науково-дослідної роботи на тему “Бюджетування в системі управління авіаційних підприємств” (номер реєстрації 47-ф6/к64), що виконується на кафедрі “Фінансів, обліку і аудиту” Національного авіаційного університету, на протязі 2005 - 2008 рр. Обраний напрям дослідження відповідає: Закону України „Про страхування” (№ 86/96-ВР від 07.03.1996 р.); Положення про порядок і умови проведення обовязкового страхування авіаційних суден (№ 1083 віл 13.07.1998 р.); Положення „Про затвердження змін до Правил формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами страхування, інших, ніж страхування життя” (№ 3104 від 17.12.2004 р.). Вперше: - сформовано механізм взаємодії страховика та страхувальника, на основі врахування специфіки передбачення та розподілу авіаційних ризиків за етапами льотної експлуатації авіаційного судна, за допомогою визначення принципів диференціювання ставки страхової надбавки.Обєктивно існують обмеження застосування маркетингу у страхуванні тому, виникла необхідність реалізувати модель ведення бізнесу орієнтованого на принципи маркетингу ґрунтуючись на еволюційний досвід промислово розвинутих країн. В інших випадках, коли частка перестрахування невелика або відсутня зовсім, ціни на страхування можуть підніматися або залишатися незмінними залежно від історії збитковості конкретного клієнта, загальної збитковості виду страхування або страхового портфеля й інших факторів. Невідповідність територіального розширення та можливості відмови від зовнішнього перестрахування призводить до необхідності удосконалення механізму взаємовідносин страховика і страхувальника із забезпеченням солідарності економічних інтересів, тому доцільно адаптувати теорію ризиків для оцінки та передбачення авіаційних ризиків. Для формування представленого механізму розглянуто відносини страховика і страхувальника, які прагнуть досягти оптимального значення прибутків і витрат, керуючись своїми функціями корисності, при умові, що: - страховий внесок, - страхова виплата, - ймовірність настання страхового випадку, - витрати, - доход-го страховика. В цільових функціях корисності і страхувальника і страховика використовуються очікувані значення і неявно припускається, що і страховик і страхувальник при виборі стратегії прийняття рішень щодо страхування, орієнтуються на середні значення і не схильні до ризику, тому: - Функція корисності страхувальника матиме вид: , -В роботі вирішене актуальне наукове завдання щодо формування механізму взаємовідносин учасників страхової угоди на основі визначення області рівноваги для всіх сторін страхової угоди, що має практичне значення для забезпечення ефективності взаємодії сторін при страхування авіаційного Проведене дослідження дозволяє зробити наступні висновки: Виконано комплексний аналіз теоретичних аспектів економічних взаємовідносин страхових компаній та підприємств, які експлуатують авіаційний транспорт, встановлено тенденції розвитку страхового ринку та особливості його формування, що дозволили виявити основні етапи настання ризикової події. Визначено доцільність встановлення взаємодії сторін страхової угоди, за рахунок можливості обмеження відповідальності страховика в межах його зобовязання, що дозволить заощаджувати кошти для забезпечення покриття наслідків найбільшого ризику - авіакатастрофи.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ