Формування механізму стратегічного управління великими виробничо-фінансовими системами промисловості - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наукВ дисертації розглянуто питання формування механізму стратегічного управління великими виробничо-фінансовими системами (ВВФС) в промисловості: дана структура життєвого циклу ВВФС, обгрунтовано елементи механізму стратегічного управління та підходи до їхньої реалізації, опрацьовано організаційно-управлінський аспект розробки комплексу часткових стратегій ВВФС. Переваги великих виробничо-фінансових систем можуть бути у повній мірі реалізовані у тому випадку, коли розроблено раціональну систему управління такими системами, яка враховує особливості структурної організації, що забезпечує органічне поєднання інтересів як всієї системи в цілому, так і кожної її структурної одиниці та збалансований їхній розвиток, незалежно від ступеню їхньої господарської самостійності. Стосовно до діяльності великих виробничо-фінансових систем слід відзначити відсутність теоретичного обґрунтування механізму стратегічного управління такими системами, недостатню опрацьованість теоретичних та методологічних питань стратегічного управління в окремих сферах діяльності. Таким чином, необхідність узагальнення та подальшого розвитку методологічної бази стратегічного управління та формування на її основі механізму стратегічного управління великими виробничо-фінансовими системами промисловості визначає актуальність теми дисертаційної роботи та її практичне значення. сформовано концепцію механізму стратегічного управління великими виробничо-фінансовими системами, яка передбачає розробку комплексу стратегій розвитку системи на підставі вибору пріоритетів фундаментальної стратегічної установки, стратегії забезпечення конкурентоспроможності, довгострокового планування та загальної стратегії розвитку;Великі виробничо-фінансові системи функціонують у певних організаційних формах, різноманітність яких зумовлює необхідність їх упорядкування та систематизації, для виконання котрих пропонується використати такі ознаки, як принцип обєднання, період функціонування системи, ступінь обєднання засобів виробництва та фінансів, вид інтеграції діяльності та ступінь централізації управління. Механізм стратегічного управління великими виробничо-фінансовими системами промисловості розглядається як сукупність управлінських елементів та способів їхньої організаційної, інформаційної та правової підтримки, шляхом використання яких з урахуванням особливостей організаційної структури великої системи та ступеня централізації управління її структурними одиницями здійснюється прийняття та реалізація стратегічних рішень, що забезпечують сталий розвиток як системи в цілому, так і її структурних одиниць. Під частковою стратегією розвитку великої виробничо-фінансової системи розуміється програма її дій на певну перспективу з урахуванням прийнятого ризику у відповідності із встановленими цілями розвитку системи та можливостями їхнього досягнення в окремій сфері її діяльності або в рамках окремої структурної одиниці, що забезпечує ефективність діяльності системи у цілому. В роботі показано, що при загальній важливості та значущості будь-якої стратегії з їх комплексу для сталого розвитку великої виробничо-фінансової системи значення функціональних та ресурсних стратегій неоднакове на кожному з етапів життєвого циклу системи, що обумовлено особливостями її розвитку на різних етапах циклу. Виявлення внутрішніх взаємозвязків комплексу стратегій розвитку системи здійснено за допомогою структурного аналізу, що дозволяє дослідити структуру комплексу та механізм взаємодії стратегій з урахуванням прямих та посередніх звязків, визначити взаємозвязок між стратегіями та збалансованість комплексу стратегій, встановити раціональні пропорції між усіма стратегіями.Визначено зміст організаційно-економічного механізму функціонування великих виробничо-фінансових систем, основним призначенням якого є забезпечення процесу взаємодії всіх структурних одиниць; розглянуто форми взаємодії структурних одиниць та досліджено фактори, що обумовлюють вибір таких форм. Розроблено способи оцінки часткових стратегій і шляхом структурного аналізу обгрунтовано підходи до забезпечення збалансованості комплексу часткових стратегій розвитку великих виробничо-фінансових систем промисловості. Визначено основні напрямки оцінки нововведень, які передбачувано до розробки в рамках реалізації інноваційної стратегії великої виробничо-фінансової системи, що припускають оцінку значущості нововведення, ступеню готовності нововведення до реалізації, ризику при реалізації нововведення, масштабів реалізації нововведення та потрібного обсягу інвестицій для реалізації нововведення. Наведено укрупнене угруповування інвестицій в нововведення в залежності від рівня значущості нововведень і ступеня їхньої готовності до реалізації; таке угруповування необхідне для обгрунтованого вибору критерію доцільності інвестицій в реалізацію нововведень при формуванні інвестиційної стратегії великої виробничо-фінансової системи. 8.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ