Прискорення процесів глобалізації та вимоги до функціонування суб’єктів економічних відносин. Формування моделей взаємодії суб’єктів на умовах партнерства. Злиття та поглинання між окремими компаніями. Основні підходи до визначення міжфірмової взаємодії.
Аннотация к работе
Формування міжнародних партнерських відносин у світовій економіціПроблематика взаємодії субєктів міжнародних економічних відносин на умовах партнерства поглиблюється існуючими термінологічними суперечностями щодо розуміння суті партнерських відносин у світовій економіці, невизначеністю ідеї партнерства як універсального способу взаємодії в умовах зростаючих процесів інтернаціоналізації і транснаціоналізації національних економік, необхідністю створення оптимальних моделей партнерської взаємодії як на рівні міжкраїнних так і міжфірмових відносин окремих субєктів господарювання та потребує методологічного забезпечення і практичного втілення. Відсутність чіткого визначення поняття «партнерських відносин» призводить до розмивання суті партнерства та у деяких випадках до невірного трактування цього терміну у міжнародній економіці. При цьому, пропонуємо наступні складові, що дозволяють виділити окремі особливості партнерських відносин: (1) вони реалізуються на довгостроковій основі, (2) здійснюються на всіх рівнях світогосподарської взаємодії, включаючи відносини «країна-міжнародні організації», двосторонні та багатосторонні відносини між країнами, окремими регіональними утвореннями та підприємствами, (3) на їх формування впливають не лише економічні, але і політичні, соціальні чинники. Як і міжнародне економічне співробітництво, міжнародне партнерство характеризується, перш за все, міцними і тривалими звязками між рівноправними субєктами для досягнення спільних цілей та здійснюється на мегарівні міжнародними обєднаннями та організаціями, на макрорівні - державами і охоплює співпрацю у політичній, економічній, соціальній сферах, транскордонну взаємодію партнерських обєднань субєктів господарювання з різних регіонів (як правило з регіонів двох сусідніх держав) на мезорівні, а також співробітництво між компаніями (стратегічні альянси) та фірмами на мікрорівні, що характеризуються погодженим управлінням, загальними вигодами і створенням нової цінності для обох (усіх) партнерів. У свою чергу, типологізація міжнародних партнерських відносин стосовно виокремлення та дефініціювання типів активних учасників партнерських відносин (субєктів) та співвідношення між ними, дозволила виділити принаймні чотири структурних рівні економічної взаємодії в межах світового господарства: мега-, макро-, мезо-і мікрорівень, або міжнародний, міжкраїнний, регіональний, національний і рівень підприємства чи фірми.