Формування м’ясо-сальної продуктивності різних генотипів свиней залежно від паратипових факторів - Автореферат

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУКНауковий консультант: доктор сільськогосподарських наук, професор, академік УААН Рибалко Валентин Павлович, головний науковий співробітник Інституту свинарства ім. Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент УААН Коваленко Віталій Петрович, проректор з наукової роботи, завідувач кафедри розведення і генетики сільськогосподарських тварин Херсонського державного аграрного університету Міністерства аграрної політики України; доктор сільськогосподарських наук, професор Агапова Євгенія Михайлівна, завідувач кафедри технології виробництва і переробки продукції тваринництва Одеського державного аграрного університету Міністерства аграрної політики України; доктор сільськогосподарських наук, професор Бородай Віталій Петрович, завідувач кафедри птахівництва Національного університету біоресурсів та природокористування України Кабінету Міністрів України.Незважаючи на те, що свинину з релігійних та інших міркувань не споживають представники не тільки окремих націй, але й деяких регіонів земної кулі, у загальному світовому виробництві мяса на її долю припадає понад 105 млн. т. у забійній масі, тобто майже 40 %, тоді як на курятину - 27,1 %, яловичину - 24,2 %, баранину та інших тварин і птиці - 8,7 %. Свиня є єдиною твариною, здатною забезпечити нашу потребу в жирах тваринного походження, тоді як мясо звичайно можна отримувати й від великої рогатої худоби, птиці, овець та інших тварин. Водночас, як свідчить світова практика, конкурентоспроможність галузі свинарства найближчим часом буде визначатися, насамперед, якістю мяса й сала, від якої залежатиме попит, у тому числі й використання цієї продукції (Є.В. Квасницького УААН за темами: «Удосконалення полтавської мясної породи, центрального типу української мясної породи та створити червонопоясний спеціалізований тип мясних свиней» (номер державної реєстрації 0195U003279 1995-2000 рр.); «Удосконалення рівня селекційно-племінної роботи по підвищенню продуктивних якостей тварин полтавської мясної породи, центрального типу української мясної породи та червонопоясного типу мясних свиней» (номер державної реєстрації 0101U003256 2001-2005 рр.); наукових досліджень кафедри товарознавства та експертизи продовольчих товарів Полтавського університету споживчої кооперації України за темами: «Формування якості мясо-сальної продукції різних генотипів свиней» (номер державної реєстрації 0105U006185 2005-2009 рр.); «Товарознавча характеристика мяса свинини за напрямами продуктивності» (номер державної реєстрації 0106U006184 2006-2008 рр.). Досягнення поставленої мети передбачає розвязання таких завдань: вивчити загальні закономірності вікової динаміки живої маси та розвитку мясо-сальної продуктивності свиней;У першій серії досліджень при відгодівлі свиней за раціонами, типовими для багатьох господарств, живої маси 100 кг піддослідні тварини в середньому досягли за 350,8 днів при середньодобових приростах 289,4 г та затраті на 1 кг приросту 7,46 корм. од. корму. При середньому рівні годівлі (середньодобові прирости 600-800 г) живої маси 100 кг піддослідні тварини в середньому досягли вже за 211,1 днів при середньодобових приростах 689,6 г і затраті на 1 кг приросту 4,42 кормової одиниці. При відгодівлі до живої маси 125 кг піддослідні тварини досягли кінцевої мети в середньому за 237,3 днів при середньодобових приростах 715,6 г і затраті на 1 кг приросту 4,52 кормової одиниці. При інтенсивному рівні відгодівлі піддослідні чистопородні і помісні підсвинки досягали живої маси 100 кг у середньому за 175,2 днів при середньодобових приростах 987,2 г і затраті на 1 кг приросту 2,95 кормової одиниці. Живої маси 125 кг підсвинки різних поєднань при інтенсивному рівні відгодівлі досягали в середньому за 199,1 днів при середньодобових приростах у межах 980-1026,7 г і затраті на кожний кілограм приросту 2,95-3,26 корм. од. корму.При вивченні дії генетичних та паратипових факторів на окремі господарськокорисні ознаки тварин простежувалась чітка закономірність: чим більша сила впливу паратипових факторів, тим вище проявлявся ступінь взаємодії генотипу й середовища. При середньому рівні годівлі одержаний молодняк різного походження в трьох серіях дослідів живої маси 100 кг досягав за 202,0-211,1 днів при середньодобових приростах 689-749,0 г і затраті на кожний кілограм приросту 4,37-4,42 корм. од. корму. Найкращими за відгодівельними якостями виявилися тварини великої білої породи зарубіжної селекції, які 100 кг досягли за 202±2,9 дні при середньодобових приростах 742,0±3,7 г і затраті 4,27 корм. од. на 1 кг приросту. Типовий рівень відгодівлі свиней (250-350 г середньодобових приростів) порівняно з середнім рівнем (600-800 г середньодобового приросту) затримував досягнення тваринами живої маси 100 кг на 83,2-126,0 днів при збільшенні затрат корму на 2,89-3,30 корм. од. на 1 кг приросту.