Формування іміджу викладача у вищому навчальному закладі - Реферат

В умовах реформування освітньої галузі в Україні особливої значущості набуває проблема підготовки високоосвіченого компетентного фахівця, який буде конкурентоспроможним на сучасному ринку праці та зможе успішно самореалізуватися в соціумі як громадянин, професіонал, носій культури. Саме в цьому розумінні значно підвищується необхідність удосконалення освітнього процесу у вищих навчальних закладах, ефективність якого залежить від його організації та рівня педагогічної майстерності викладача, що ставить визначену проблему в ряд актуальних. Педагогічна діяльність у вищому навчальному закладі має надзвичайно важливе соціальне значення, оскільки йдеться про формування майбутнього фахівця, від рівня підготовленості якого значною мірою залежить економічний, політичний, соціальний, культурний розвиток суспільства. Педагогічна діяльність у вищому навчальному закладі - діяльність, спрямована на підготовку висококваліфікованого спеціаліста, спроможного знайти своє місце на ринку праці, активно залучитися до політичної, суспільної, культурної та інших сфер життя суспільства. Специфіка педагогічної діяльності ставить перед викладачем ряд вимог до особи педагога, які в педагогічній науці визначаються як загальна і професійна культура.Через педагогічні уміння розкривається структура професійної компетентності педагога. З огляду на те, що розвязання будь-якої педагогічної задачі зводиться до тріади мислити - діяти - мислити, що співпадає з компонентами (функціями) педагогічної діяльності й відповідними їм уміннями, педагогічні уміння розподіляються на чотири групи: 1. Уміння «переводити» зміст процесу виховання в конкретні педагогічні завдання: вивчення особи та колективу для визначення рівня їх підготовленості до активного оволодіння новими знаннями і проектування на цій основі розвитку колективу і окремих студентів; виокремлення комплексу освітніх, виховних і розвиваючих завдань, їх конкретизація і визначення домінуючого завдання. Уміння виокремлювати і встановлювати взаємозвязки між компонентами і чинниками виховання, приводити їх в дію: створення необхідних умов (матеріальних, морально-психологічних, організаційних та інших); активізація особи студента, розвиток його діяльності, яка перетворює його з обєкта на субєкт виховання; організація і розвиток спільної діяльності; забезпечення звязку ВНЗ із середовищем, регуляція зовнішніх запрограмованих впливів. Прогностичні уміння повязані з управлінням педагогічним процесом і передбачають чітке відображення в свідомості викладача, який є субєктом управління, мета його діяльності, спрямована на очікуваний результат.Педагогічна взаємодія передбачає особистісний контакт викладача і студентів, який має наслідком взаємні зміни їхньої поведінки, діяльності, відносин, установок. У межах компетентнісно зорієнтованого підходу до організації навчання особливої значущості набуває гуманістично зорієнтований педагогічний процес, субєкти якого (викладач і студент) мають виступати як рівноправні, в міру своїх знань і можливостей, партнери. Ефективність впливу викладача залежить від його авторитету, що діє на результативність педагогічного процесу та розвиток його субєктів. Метою педагогічного спілкування є, по-перше, передача суспільного і професійного досвіду від викладача студентам, по-друге, обмін особистісними сенсами, повязаними з обєктами, що вивчаються. Педагогічне спілкування - це спілкування між викладачем і студентами, в процесі якого педагог розвязує навчальні, особистісно-розвивальні та виховні задачі.Це цілеспрямований процес, він є продовженням професійного виховання, коли майбутній викладач з обєкта виховного впливу (Я - студент, нехай мене навчать) перетворюється на субєкт організації власної життєдіяльності (Я - майбутній спеціаліст, готую себе до цього): самостійно обирає мету самовдосконалення, постійно аналізує здобутки професійного зростання, займається самоосвітою. Самовиховання починається з усвідомлення різниці між уявленням про себе як майбутнього професіонала і реальними можливостями. Сутність самоаналізу полягає у зіставленні запланованого з тим, що зроблено або могло бути зроблено, у виокремленні певних рис, якостей для докладного вивчення. Здійснюючи самоаналіз, майбутній викладач критично оцінює себе: аналізує успіхи спілкування на практиці, бере до уваги свій попередній досвід, дивиться на себе очима своїх друзів, викладачів. Зіставлення різних позицій щодо окремих якостей особистості та професійної позиції в цілому (ставлення до людини, відповідальність, ініціативність, здатність впливати на інших тощо) дає уявлення про реальну картину розвитку, яку доцільно сприймати неупереджено.Уміння розуміти викладачем, що таке загальна культура викладача, для чого вона потрібна, є одним з головних чинників успішної роботи викладача. Серед умінь і навичок педагогічної техніки особливе місце посідає розвиток мовлення педагога, що є одним з важливих виховних засобів і містить такі аспекти: правильна дикція, поставлений голос, ритмічне дихання і розумне сполучення мовлення

Зміст

Вступ

1. Загальна культура викладача

2. Професійна культура викладача

3. Педагогічна взаємодія субєктів педагогічного процесу

4. Самовиховання викладача

Висновок

Список використаної літератури