Формування людського капіталу та механізм його використання в умовах ринкових перетворень - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТНауковий керівник кандидат економічних наук, доцент Сизоненко Віктор Онисимович Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра економічної теорії Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Богиня Демян Петрович Інститут економічного прогнозування НАН України, головний науковий співробітник, кандидат економічних наук, доцент Радченко Володимир Васильович Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, завідувач кафедри економічної теоріїСаме на людину, її інтелект, знання, професійні навички, як на рушійну силу ринкової трансформації економіки України, робилася ставка політичними ідеологами перетворень економічної системи. Реформування власності і реструктуризація економіки не стали тим глибинним підґрунтям, яке потрібне для відтворення життя людей і їхніх продуктивних сил на принципово нових ринкових засадах. Ринкові перетворення у постсоціалістичних країнах співпали за часом із постіндустріальними змінами в економіці розвинених країн, зростанням ролі людини у створенні нових знань та здатністю інноваційної системи швидко впроваджувати їх в господарську діяльність. Тому надзвичайно актуалізується завдання дослідження продуктивних здібностей людини, шляхів їх активізації в умовах ринкової трансформації економіки. Різнобічні аспекти місця і ролі людини у виробництві, розвитку її продуктивної сили, формування економіки знань, способів реалізації потреб і інтересів особи в умовах ринкової трансформації досліджуються в роботах В.Теорія людського капіталу з моністичних позицій дала пояснення таким явищам як вклад освіти в економічне зростання, попит на освітянські та медичні послуги, вплив доходів на мотивацію до самоудосконалення в процесі трудової діяльності, інтелектуалізацію праці, взаємозалежність розвитку людини і продуктивністю її праці. На цій основі визначено людський капітал як економічну категорію у єдності якісних характеристик робочої сили й економічного результату вкладень в неї, які характеризують сукупність сформованих і розвинених внаслідок інвестицій продуктивних здібностей, особистих рис і мотивацій індивідів, що перебувають у їхній власності, сприяють зростанню продуктивності праці і доходів свого власника та національного доходу. Економічні оцінки людського капіталу є необхідними і можуть використовуватися на мікро-та макроекономічному рівнях, у міжнародних співставленнях для визначення величини національного багатства, вигод від інвестицій в освіту, охорону здоровя, розвитку наукової та інноваційної діяльності. Розділ ІІ “Особливості формування людського капіталу при переході до ринкових відносин” присвячено аналізу стану і динаміки економічного потенціалу формування людського капіталу, оцінки результатів ринкової трансформації з точки зору взаємодії державних регуляторів і ринкових стимулів відтворення якісних характеристик людського капіталу. Проблема формування людського капіталу набуває визначеності в контексті особливостей і відмінностей ринкової трансформації економіки.Еволюція наукових поглядів на сутність людського капіталу дозволяє виявити посилення зусиль і концентрації досліджень представниками різних течій економічної теорії на проблеми людини, людського капіталу як основного багатства суспільства. Критерієм виміру людського капіталу є інвестування в людину, всі види вкладень в неї, що сприяють зростанню продуктивності праці та її інтелектуалізації, підвищенню персоніфікованих доходів людини. Основні суперечності формування людського капіталу при переході до ринкових відносин повязані з недооцінкою значення інвестицій в людський капітал, а саме: між високим рівнем освіти в Україні і недостатнім обсягом фінансування з боку держави, підприємств, приватних осіб; необхідністю більш активної участі бізнесу в інвестуванні в людський капітал і відсутністю механізмів стимулювання вкладень у професійну підготовку і забезпечення гарантованого доступу до неї; потребою переходу до отримання освіти, підготовки та перепідготовки фахівців і спеціалістів протягом життя і обмеженими можливостями населення, обумовленими низьким рівнем доходів; недостатніми заходами держави по стимулюванню підготовки інженерно-технічних спеціалістів, які відіграють провідну роль в інноваційному розвитку. Визначення функції участі держави в процесах відтворення людського капіталу повинно передбачати розробку державної політики в сфері формування людського капіталу на загальнонаціональному і регіональному рівнях; залучення в цю сферу недержавних підприємств і установ, створення їм сприятливих умов; координацію діяльності населення, недержавних і державних підприємств і обєднань, що представляють їх інтереси в рамках інститутів соціального партнерства.

Основний зміст дисертаційної роботи