Формування локальних складок та нафтогазоносність акваторіальної частини Каркінітсько-Північно-Кримського прогину - Автореферат

Інститут геології та геохімії горючих копалин НАН України Формування локальних складок та нафтогазоносність акваторіальної частини Каркінітсько-Північно-Кримського прогину спеціальність 04.00.17 - геологія нафти і газу Захист відбудеться 20 травня 1999 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.152.01 в Інституті геології та геохімії горючих копалин НАН України за адресою: 290053, м.Львів, вул.Наукова 3а. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту геології та геохімії горючих копалин НАН України (290053, м.Львів, вул.Наукова 3а.)Відкриття в 60-х роках газових родовищ в Рівнинному Криму стало основою для прогнозування родовищ вуглеводнів і на північно-західному шельфі Чорного моря. На теперішній час в УКРАІНСЬКОМУ секторі Чорноморського шельфу відкрито 8 газових та газоконденсатних родовищ: Голицинське, Південно-Голицинське, Шмідтівське, Архангельське, Штормове, Кримське, Одеське та Безіменне. У ньому міститься близько 44% всіх потенційних нерозвіданих запасів природних вуглеводнів, з них значна частина припадає на акваторіальну ділянку Каркінітсько-Північно-Кримського прогину. Робота тісно повязана з Національною програмою "Дослідження і використання ресурсів Азово-Чорноморського басейну, інших район Світового океану на період до 2000 року" (проект Національного Агентства морських досліджень і технологій України), а також з Національною програмою "Нафта і газ України" та з науковими напрямками бюджетних науково-дослідних тем, що виконувались автором разом з колективом відділу геології нафти і газу НАН України з 1994р., зокрема: "Геодинаміка південно-західної окраїни Східно-Європейської платформи та умови формування покладів нафти і газу", (1991-1995); "Нафтогазоносність автохтону в насувних поясах Карпатсько-Причорноморської частини давньої континентальної окраїни океану Тетис",(1992-1996) та "Наукові засади обгрунтування зон нафтогазонагромадження українського сегменту Балтійсько-Чорноморського перикратону "(1996-2000рр.). Вперше з допомогою палеотектонічних реконструкцій локальних структур акваторіальної частини Каркінітсько-Північно-Кримського прогину досліджено умови їх формування та виділено основні етапи їх розвитку.Умови формування локальних складок були предметом тривалого і детального вивчення численними дослідниками Причорномор"я та Криму, що відображено у великій кількості публікацій. чснуючі уявлення повязані з іменами К.І.Макова, М.В.Муратова, Н.І.Черняк, Г.О.Личагіна, В.В.Глушка, П.Ф.Шпака, Г.Н.Доленка, Я.П.Маловіцького, О.Т.Богайця, Б.І.Денеги, С.М.Захарчука, Л.Г.Плахотного, І.І.Чебаненка, Р.В.Палінського, О.І.Париляка, О.Д.Самарського та інших відомих дослідників. В останній час питанням формування локальної складчастості, особливостям будови та генезису антиклінальних структур в осадовому покриві Азово-Чорноморського регіону займалось багато вчених: Б.М.Полухтович, Б.І.Денега, С.М.Захарчук, Л.Г.Плахотний, Ю.В.Казанцев, М.Є.Герасимов, В.В.Юдін, М.І.Павлюк, І.П.Копач та ін. Появились окремі відомості про значний вплив горизонтальних рухів на формування локальних складок (Ю.В.Казанцев, В.В.Юдін, М.Є.Герасимов, О.С.Ступка, Б.М.Полухтович, М.І.Павлюк). В подальших роботах (М.І.Павлюк, 1997, 1998) доводиться, що на формування регіональної та локальної складчастості вирішальний вплив мали глобальні тангенціальні напруги стиску, які сприяли виникненню різномасштабних горизонтальних переміщень в осадовому покриві; виникненню тут шар"яжів, розвитку насувів, ретронасувів, зсувів, лістричних розривів, літотектонічних пластин, обернено-ступінчастої тектонічної зональності. Отже, проводячи огляд уявлень щодо будови, розвитку та генезису локальної складчастості Чорноморського регіону можна зробити такий висновок: на будову і умови формування локальних структурних форм Чорноморського регіону існують дві по-суті альтернативні точки зору.Важливе значення для формування перших уявлень про будову Чорноморського регіону відіграли дослідження О.П.Карпінського, А.Д.Архангельського, К.І.Макова, М.В.Муратова . З нагромадженням нових матеріалів геофізичних та бурових робіт ці уявлення зазнавали суттєвих змін, створювались нові схеми будови регіону (О.Ю.Каменецький, О.Т.Богаєць, Г.Н.Доленко, В.В.Глушко, О.С.Ступка, Б.І.Денега, С.М.Захарчук, О.І.Париляк, М.І.Павлюк, В.В.Юдін, М.Є.Герасимов, Б.М.Полухтович та ін.). Найбільш обгрунтоване геотектонічне районування даного регіону на рівні структур альпійського осадового покриву, що базується на результатах аналізу особливостей будови осадового комплексу порід, характеру розповсюдження окремих літолого-формаційних комплексів, історії тектонічного розвитку, дозволяє дослідникам виділити такі структурні зони: 1) Південно-Українська монокліналь; 2) система Причорноморсько-Азовських прогинів; 3) зона піднять Скіфського тектонічного поясу (Скіфської плити); 4) зона прогинів, що відокремлюють підняття Скіфського тектонічного поясу від альпійських гірських споруд; 5) альпійські гірські спор