Формування локальних складок та нафтогазоносність акваторіальної частини Каркінітсько-Північно-Кримського прогину - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИЗазист відбудеться 20 травня 1999 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.152.01 в Інституті геології та геохімії горючих копалин НАН України за адресою: 290053, м.Львів, вул.Наукова 3а. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту геології та геохімії горючих копалин НАН України (290053, м.Львів, вул.Наукова 3а.) На теперішній час в УКРАІНСЬКОМУ секторі Чорноморського шельфу відкрито 8 газових та газоконденсатних родовищ: Голицинське, Південно-Голицинське, Шмідтівське, Архангельське, Штормове, Кримське, Одеське та Безіменне. Робота тісно повязана з Національною програмою "Дослідження і використання ресурсів Азово-Чорноморського басейну, інших район Світового океану на період до 2000 року" (проект Національного Агентства морських досліджень і технологій України), а також з Національною програмою "Нафта і газ України" та з науковими напрямками бюджетних науково-дослідних тем, що виконувались автором разом з колективом відділу геології нафти і газу НАН України з 1994р., зокрема: "Геодинаміка південно-західної окраїни Східно-Європейської платформи та умови формування покладів нафти і газу", (1991-1995); "Нафтогазоносність автохтону в насувних поясах Карпатсько-Причорноморської частини давньої континентальної окраїни океану Тетис",(1992-1996) та "Наукові засади обгрунтування зон нафтогазонагромадження українського сегменту Балтійсько-Чорноморського перикратону "(1996-2000рр.). Вперше з допомогою палеотектонічних реконструкцій локальних структур акваторіальної частини Каркінітсько-Північно-Кримського прогину досліджено умови їх формування та виділено основні етапи їх розвитку.В останній час питанням формування локальної складчастості, особливостям будови та генезису антиклінальних структур в осадовому покриві Азово-Чорноморського регіону займалось багато вчених: Б.М.Полухтович, Б.І.Денега, С.М.Захарчук, Л.Г.Плахотний, Ю.В.Казанцев, М.Є.Герасимов, В.В.Юдін, М.І.Павлюк, І.П.Копач та ін. В подальших роботах (М.І.Павлюк, 1997, 1998) доводиться, що на формування регіональної та локальної складчастості вирішальний вплив мали глобальні тангенціальні напруги стиску, які сприяли виникненню різномасштабних горизонтальних переміщень в осадовому покриві; виникненню тут шар"яжів, розвитку насувів, ретронасувів, зсувів, лістричних розривів, літотектонічних пластин, обернено-ступінчастої тектонічної зональності. Отже, проводячи огляд уявлень щодо будови, розвитку та генезису локальної складчастості Чорноморського регіону можна зробити такий висновок: на будову і умови формування локальних структурних форм Чорноморського регіону існують дві по-суті альтернативні точки зору. Необхідно розглянути будову і характер ЛОКАЛЬНОІ складчастості, зокрема найперспективнішої її ділянки - Каркінітсько-Північно-Кримського прогину з урахуванням тектонічних горизонтальних зусиль. Загальна ж картина дислокацій осадового покриву всього регіону має зворотну закономірність: у напрямку на північ зменшується кількість локальних складок і розривів, практично до повного затухання локальної складчастості та розривів на Південно-Українській монокліналі (М. І.Павлюк, 1997; О.З.Савчак, 1998).В результаті проведених досліджень зясовано, що горизонтальні складові тектонічних рухів мали значний вплив на будову, умови формування та розвиток як локальних складок так і типів вуглеводневих покладів. Така особливість регіональної структури Чорноморського шельфу, зокрема лінійне та субширотне простягання всіх структурно-тектонічних елементів контрольоване розривними порушеннями, спричинила будову переважної більшості локальних складок. Зясовано умови формування структур з допомогою конкретних палеотектонічних реконструкцій . В результаті встановлених закономірностей формування регіонального структурного плану, аналізу геолого-геофізичних матеріалів щодо будови окремих локальних складок, реконструкції умов їх формування в акваторіальній частині Каркінітсько-Північно-Кримського прогину виділено два типи структур: дизюнктивно-плікативні (Голицина, Одеська, Архангельська, Шмідта, Гамбурцева, Сельського) та плікативні (Штормова, Південно-Голицина, Кримська). Ці особливості вказують на те, що структури формувались у зонах, де відбувались інтенсивні тектонічні процеси і це підтверджує думку про те , що структурам цього типу притаманний перехідний (між германотипним і альпінотипним за М.І..Павлюком, 1997) тип складчастості.