Формування культури публіцистичного мовлення в учнів загальноосвітньої школи - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧИЙ УНІВЕРСИТЕТРобота виконана у Національному педагогічному університеті імені М.П. Науковий керівник: - доктор філологічних наук, професор Дудик Петро Семенович, Вінницький державний педагогічний університет ім. Офіційні опоненти: - доктор педагогічних наук, професор Пентилюк Марія Іванівна, Херсонський державний педагогічний університет, завідувач кафедрою українського мовознавства кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Хорошковська Ольга Назарівна, Інститут педагогіки, старший науковий співробітник лабораторії навчання і виховання молодших школярів. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М. П.Культура публіцистичного мовлення досягається не тільки вивченням словесно-інтонаційних засобів мови, дотриманням літературних норм і чинного етикету, а й культурою мислення, культурою почуттів і мовленнєвої поведінки комунікантів. Між тим аналіз теперішніх програм з української мови і стану практичної роботи в школі засвідчує, що загалом у загальноосвітній школі не приділяється належної уваги розвиткові публіцистичного мовлення учнів як в урочний, так і в позаурочний час. Школі належить основна роль у формуванні майбутніх активних творців нового життя в Україні, у вихованні в них національної самосвідомості, політичної культури, отже й культури публіцистичного мовлення. Виділяються, окрім іншого, такі аспекти дослідження в працях названих та інших учених: значення і зміст словникової роботи (П.О.Афанасьєв, К.Б.Бархін, О.М.Бандура, Т.М.Груба, С.П.Резодубов); розвиток мовлення у дошкільний період (Є.Т.Тихеєва); завдання і зміст розвитку мовлення на уроках літературного читання в середніх класах (М.І.Рибникова, М.В.Колокольцев, П.І.Колосов); збагачення словника молодших школярів у системі уроків мови (М.Р.Львов, М.С.Рождественський, І.П.Гудзик, М.С.Вашуленко, Т.А.Ладиженська); шляхи збагачення словника усного мовлення на уроках читання (Є.О.Адамович, Г.І.Липкіна, М.І.Оморокова, Н.Ф.Скрипченко, Н.М.Светловська та ін.) На другому етапі (1993-1995 рр.) наукові завдання полягали в здійсненні констатуючого експериментального дослідження: організовано й проведено експеримент; визначено й обґрунтовано основні компоненти моделі, форми і методи навчальної роботи вчителя, зорієнтовані на якнайбільшу навчальну результативність формування в учнів необхідних знань і навичок; розроблено систему завдань і вправ на основі різножанрових, переважно публіцистичних, текстів, які за умов дидактично вдалого застосування їх учителями спроможні сприяти формуванню в учнів мовленнєво-публіцистичної культури; визначено можливості позаурочної і позашкільної роботи з учнями у формуванні публіцистичної культури мовлення.Розглядові основних дефініцій дослідження передує стисле визначення понять культура мови й культура мовлення: культура мовлення - це нормативне, всенародно осмислюване, але індивідуально реалізовуване й стилістично вмотивоване усне й писемне використання того, що закладене в змісті поняття-терміна культура мови, якою охоплюється вся сукупність норм вимови, структурних форм мови на рівні слова, словосполучення й речення, вся система семантичних значень слів і фразеологізмів; культура мови - своєрідна статика в мові, тоді як її своєрідну динаміку представлено в змісті терміна культура мовлення. Передерій та ін.), в дисертації послідовно вирізняється - стиль мови і стиль мовлення, яке зумовлене розмежуванням всезагальних і найобємніших явищ, понять - мови й мовлення і, з нашого погляду, повинно реалізовуватись в шкільному викладанні стосовно всіх стилів мови. Тільки що розглянута проблематика першого розділу дисертації лише найбільш дискусійна в ньому, але не переважаюча, бо найбільша увага звертається на аналіз сучасної української публіцистики, її мовної структури й мовленнєвих функцій, на внутрішнє членування сучасного українського публіцистичного стилю на певні різновиди (підстилі, жанри), на лексико-фразеологічну й граматичну, переважно синтаксичну, організацію кожного з них; в окремому підрозділі широко коментуються особливості шкільних програм з української мови, частково й підручників, а також здійснювана в шкільних класах (експериментальних і звичайних) навчальна практика з формування в учнів культури публіцистичного мовлення. Справжня культура публіцистичного вислову настає за умови, коли написане чи прочитане в газеті відповідає усталеним літературним нормам вислову (лексико-фразеологічним і граматичним), повністю узгоджується з вимогами сучасної української стилістики, бо, висловлюючись спрощено, стилістика є вченням про функцію (функції) кожної з мовних одиниць, починаючи від звука (щонайменше в слові) і закінчуючи реченням будь-якої структури, тим більше абзацом, текстом.

Основний зміст дисертації