Дослідження процесу формування кордонів між Російською імперією та Китаєм у XVIII ст. Причини встановлення кордону, геополітичні умови його формування. Чинники, що впливали на досягнення домовленості. Характеристика договорів, що вирішували проблему.
При низкой оригинальности работы "Формування кордону Російської імперії з Китаєм у XVIII-XIX ст.", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Поступове просування росіян в сторону Південного Сибіру і Казахстану супроводжувалося освоєнням цього краю, будівництвом фортець і оборонних ліній, для захисту поселенців, а головне, розвитку сільського господарства, ремесел і торгівлі. Згідно з метою були поставлені наступні завдання: · визначити основні причини встановлення кордону; Китаю, який вже декілька десятиліть намагався не допустити зближення джунгаро-ойратських правителів з Москвою, дана ситуація була вигідна, і цінське правління вирішило відразу ж скористатися нагодою. У 1716 р. і 1719 р. в ставці Цеван-Рабдана були проведені переговори із російським імператором, і Петро І був готовий прийняти підданство Джунгарії, проте смерть китайського імператора Кансі, утримала останніх від союзу. Цим договором була визначений кордон між Росією і Китаєм: "С северной стороны на речке Кяхте караульное строение Российского империя.Це, на фоні загострення відносин між Росією, Англією і Францією, змусило російську владу діяти. В 1853 р. до Китаю була направлена офіційна нота, в якій ставилося питання про необхідність врегулювання невирішених питань, повязаних із російсько-китайським кордоном на Далекому Сході. Питання про розмежування території в гирлі Амура росіянами був поставлений, щоб захистити свої далекосхідні кордони від посягань Англії і Франції. Російською стороною було запропоновано зробити Амур кордоном, причому колишні російські володіння на Амурі і Усурійський край з метою їх захисту від іноземців мали повністю і остаточно перейти до Російської імперії. Міністерство іноземних справ Росії прийняло рішення направити а Пекін дипломатичну місію, на яку окрім іншого покладалося вирішити питання російсько-китайського кордону.Отже, протягом XVIII-XIX ст. між Росією і Китаєм провадився активний процес становлення і розвитку контактів. Цей процес характеризувався численними місіями і посольствами, різними переговорами і домовленостями, повязаними в першу чергу із налагодженням торгових звязків і вирішенням питань спільного кордону. В ході китайських завоювань та приєднань Росією казахських і киргизьких племен, освоєння Південної Сибірі, Гірського Алтаю, Іртишської лінії виникла гостра необхідність чітко окреслити межі двох імперій. На вирішення даного питання великий влив здійснювали як міжнародна ситуація на Далекому Сході, так і внутрішньо китайські проблеми: Росія особливо активно почала вести переговори, щодо врегулювання кордону, коли зявилася загроза захоплення Камчатки і гирла Амуру англо-французькими військами; Китай же, будучи ослабленим, пішов на ряд поступок, а здобувши перемогу над англо-французькими військами в одній із битв - відмовився від усіх домовленостей.
План
Зміст
Вступ
Розділ І: Формування російсько-китайського кордону у XVIII ст.
Розділ ІІ: Дипломатія як фактор формування кордону Росії з Китаєм у ХІХ ст.
Висновки
Список використаної літератури та джерел
Вывод
Отже, протягом XVIII-XIX ст. між Росією і Китаєм провадився активний процес становлення і розвитку контактів. Цей процес характеризувався численними місіями і посольствами, різними переговорами і домовленостями, повязаними в першу чергу із налагодженням торгових звязків і вирішенням питань спільного кордону. В ході китайських завоювань та приєднань Росією казахських і киргизьких племен, освоєння Південної Сибірі, Гірського Алтаю, Іртишської лінії виникла гостра необхідність чітко окреслити межі двох імперій.
На вирішення даного питання великий влив здійснювали як міжнародна ситуація на Далекому Сході, так і внутрішньо китайські проблеми: Росія особливо активно почала вести переговори, щодо врегулювання кордону, коли зявилася загроза захоплення Камчатки і гирла Амуру англо-французькими військами; Китай же, будучи ослабленим, пішов на ряд поступок, а здобувши перемогу над англо-французькими військами в одній із битв - відмовився від усіх домовленостей. В результаті довелося наново розпочинати переговори. Не бажаючи посилення і без того сильного сусіда через новий політичний союз, та чи інша сторона в певний період ішли на поступки. Не нехтували імперії і тимчасовим ослаблення одна одної, намагалися досягнути найбільш вигідних для себе умов. Проте, коли Пекін опинився перед реальною загрозою пограбування, російські дипломати активно виступали в ролі посередника, прагнучи мирного вирішення питань, що в свою чергу провело до успішного завершення власної місії. Характерним є те, що обидві сторони постійно уникали конфліктів, що теж вплинуло на формування майбутнього кордону.
Основними договорами, що вирішували питання російсько-китайського прикордоння були Кяхтинський (1727 р.), Айгунський (1858 р.), Пекінський (1860 р.) та Петербурзький (1881р.). Остаточно проблему демаркації лінії кордону було залагоджено у 1884р. Дані договори фактично і визначають сучасний російсько-китайський кордон.
Список литературы
Джерела: 1. Русско-китайские отношения 1689 - 1916. Официальные документы /сост.п.Е. Скачков, В.С. Мясников. - М., 1958. - 139с.
Література: 1. Мясников В.С., Шепелева Н.В. Империя Цин и Россия в XVII - начале ХХ в. // Китай и соседи в новое и новейшее время: Сб. ст. / отв. ред. С.Л. Тихвинский. - М., 1982. - С.34-89.
2. История внешней политики России. XVIII век. - М.: Междунар. отнош. - 1998. - 304с.
3. История внешней политики России. Первая пол. XIX века. - М.: Междунар. отнош. - 1999. - 448с.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
