Розкриття особливостей організації цілеспрямованої роботи з формування комунікативних умінь студентів як елементу дослідницької компетентності майбутніх лікарів. Реалізація педагогічних умов на засадах системного, компетентнісного, діяльнісного підходів.
Аннотация к работе
Формування комунікації як елементу дослідницької компетентності майбутніх лікарівРозуміння природи творчої активності особистості майбутнього лікаря потребує зясування особливостей навчального середовища, де саме усвідомлюється ця діяльність і як саме відбувається субєкт-субєктне управління, та хто в цій системі з учасників педагогічного процесу є субєктом, а хто обєктом. Для створення проблемної ситуації можна використати наступні прийоми: пряма постановка проблеми; проблемне завдання у вигляді питання; повідомлення інформації, яка містить суперечність, повідомлення протилежних думок з будь-якого питання; звернення уваги на те чи інше життєве явище, яке потрібно пояснити; повідомлення фактів, які викликають непорозуміння; співставлення життєвих знань з науковими; постановка питання, на яке повинен відповісти студент, прослухавши частину лекції і зробити висновки [9]. Дидакти визначають такі ознаки методів активного навчання, які, на наш погляд, мають істотне значення в контексті розвитку професійної спрямованості майбутніх лікарів: проблемність: основне завдання - ввести студента в проблемну ситуацію, для виходу з якої (для прийняття рішення або знаходження відповіді) йому не вистачає наявних знань, і він вимушений сам активно формувати нові знання за допомогою викладача, ґрунтуючись на відомому йому чужому й своєму професійному досвіді, логіці та мисленні; адекватність навчально-пізнавальної діяльності характеру майбутніх практичних (посадових) завдань і професійних функцій студентів, зокрема особливостям міжособистісного спілкування та службових взаємин. В ідеалі викладач стає керівником самостійної роботи студентів, реалізовуючи принципи педагогіки співробітництва; взаємонавчання: стрижневим моментом багатьох форм проведення занять із застосуванням методів активного навчання є колективна діяльність і дискусійна форма обговорення; мотивація: активність як індивідуальної, так і колективної, як самостійної, так і регламентованої навчально-пізнавальної діяльності студентів розвивається і підтримується системою мотивації, ядро якої становлять такі мотиви, як: професійний інтерес, творчий характер навчально-пізнавальної діяльності, ігровий характер проведення занять, емоційний вплив [1]. Під час проведення проблемної лекції нові знання вводяться у відповідності до засад проблемного навчання, лекція будується таким чином, що пізнання студента наближається до пошукової, дослідницької діяльності, оскільки одну частину знань студент отримує від лектора, іншу - здобуває самостійно під його керівництвом через пробудження інтересу до проблеми, що викликає бажання знайти спосіб її вирішення [5].Робота з формування комунікативних умінь майбутніх лікарів реалізується через низку навчально-виховних завдань, що проводять викладачі природничих дисциплін.