Формування комунікативних умінь у розумово відсталих старшокласників у процесі вивчення граматики - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ У РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ СТАРШОКЛАСНИКІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ГРАМАТИКИ (НА МАТЕРІАЛІ ВИВЧЕННЯ ПРИКМЕТНИКА)Актуальність теми зумовлена концептуальними засадами та державними вимогами реформування освіти в Україні, спрямованими на підвищення комунікативної компетентності, загальномовної і мовленнєвої культури учнів, про що зазначається в Концепції спеціальної мовної освіти, Національній доктрині розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті, Державному стандарті базової і повної середньої освіти. Недостатня розробленість теоретичних засад формування комунікативних умінь у процесі вивчення граматичної теми «Прикметник», необхідність вирішення з позиції сучасної психології, психолінгвістики, лінгводидактики проблем, що стосуються обсягу і структури змісту навчання та методики формування комунікативних умінь, це ті чинники, які свідчать про актуальність проблеми дослідження. Дослідити стан сформованості комунікативних умінь розумово відсталих учнів на матеріалі вивчення граматичної теми «Прикметник», виявити їх залежність від стану сформованості знань і мовленнєвих умінь, розробити показники, критерії і рівні сформованості цих умінь. Визначити зміст, методику і засоби формування комунікативних умінь в учнів у процесі вивчення граматичної теми «Прикметник». На першому етапі (2003-2005 р.р.), пошуковому, вивчалася та аналізувалася наукова література з обраної проблеми, навчальна документація; було проведено пошукову роботу, спрямовану на обґрунтування теми, вибір обєкта, предмета, визначення мети та теоретичних передумов дослідження; здійснено констатувальний зріз, метою якого було виявити стан сформованості комунікативних умінь розумово відсталих учнів і встановити їх залежність від рівня сформованості знань і мовленнєвих умінь в учнів про граматичну тему «Прикметник», а також виявити труднощі, які виникають в учнів під час використання прикметників у мовленнєвій діяльності.У першому розділі «Психолого-педагогічні та лінгводидактичні основи формування комунікативних умінь в учнів у процесі вивчення української мови» проаналізовано стан досліджуваної проблеми в психолого-педагогічній і методичній літературі, розглянуто ряд визначень поняття «комунікація» та «комунікативні уміння», що дозволило здійснити науково обґрунтований аналіз процесу формування комунікативних умінь. Учені в своїх дослідженнях звертають увагу на труднощі, які виникають у розумово відсталих дітей у процесі формування комунікативних умінь. Не зважаючи на те, що названими авторами проблема формування комунікативних умінь у розумово відсталих учнів спеціально не досліджувалася, в їхніх дослідженнях містяться цінні методичні рекомендації стосовно підвищення якості навчання всіх видів мовленнєвої діяльності, яка є основою для успішного формування комунікативних умінь учнів. Одержані на констатувальному етапі дослідження результати виконання навчальних завдань дозволили дійти висновку, що ті учні, які відповідно до визначених критеріїв виконали завдання на високому і достатньому рівнях, мали якісні знання про прикметник та достатню мовленнєву базу як важливий механізм формування комунікативних умінь. Одержані дані дозволяють констатувати, що в учнів, які виконали завдання на достатньому рівні, мовленнєві знання та вміння, необхідні для формування комунікативних умінь, в цілому сформовані, проте практичні мовленнєві вміння не усвідомлені, механічні, відсутня мотивація та творчий підхід до виконання завдань, що негативно впливає на формування комунікативних умінь.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ