Формування комунікативних умінь у курсантів вищих закладів освіти МВС - Автореферат

Південноукраїнський державний педагогічний університет (м. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наукПідвищення престижу професії працівника міліції залежить від належного рівня комунікативної культури, яка необхідна в організації регулярного вивчення громадської думки щодо вироблення заходів із метою зміцнення довіри до міліції, підтримки її діяльності, виявленні причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень. У контексті цього на особливу увагу заслуговує проблема формування комунікативних умінь у курсантів закладів освіти МВС - майбутніх працівників міліції. Аналіз психолого-педагогічної літератури дає підстави стверджувати, що дотепер не існує чіткого тлумачення поняття “комунікативні вміння працівників МВС”; не виявлено структуру і підстави щодо класифікації цих умінь; не визначено критерії і показники рівнів їх сформованості. Дослідження виконано в межах комплексної теми Одеського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ “Підготовка курсантів до запобігання й розкриття правопорушень і злочинів у суспільстві” (№ 0100U001896). Ми припустили, що формування комунікативних умінь у курсантів буде успішним, якщо воно здійснюватиметься за таких педагогічних умов: цілеспрямована підготовка курсантів до оволодіння комунікативними вміннями з використанням спецкурсу, різноманітних форм навчальної діяльності;У першому розділі “Теоретичні засади формування комунікативних умінь у майбутніх працівників міліції” проаналізовано стан досліджуваної проблеми в літературі, уточнено сутність понять “комунікативні вміння”, “професійна діяльність” та співвідношення між ними; показано роль і місце комунікативних умінь у професійній діяльності працівників міліції, специфіку спілкування курсантів у навчально-виховному процесі закладу освіти МВС; визначено структуру комунікативних умінь працівника міліції та критерії і показники сформованості комунікативних умінь у курсантів вищих закладів освіти МВС. Показниками когнітивно-інформаційного компонента виступили: змістовність мовлення (уміння грамотно, зрозуміло, лаконічно сформулювати свою думку; уміння висловлюватись експромтно); багатство професійного словника (уміння за допомогою мовленнєвих засобів здійснити нормативно закріплені види мовленнєвої діяльності (віддання наказу, подання команд, доповідь тощо), уміння вести спілкування на професійну тему у формі монологу, діалогу, полілогу); аргументованість і доказовість (уміння відповідно до субординації та вимог статуту виражати основні мовленнєві функції (підтвердити, заперечити, висловити сумнів, схвалити, погодитися, дізнатися, відмовити, запросити); уміння висловлюватися логічно, звязано і цілісно. Показниками емоційно-виразного компонента було визначено: мовленнєві засоби виразності (уміння будувати мовлення відповідно до граматичних, орфоепічних, синтаксичних норм державної мови; уміння говорити без опори на письмовий текст), немовні засоби виразності (уміння використовувати паралінгвістичні та екстралінгвістичні засоби спілкування; уміння використовувати кінетичні та проксемічні засоби спілкування), формули мовленнєвого етикету (уміння застосовувати етикетні мовні формули відповідно до ситуації; уміння обирати тональність формул етикету). Показниками гностичного компонента виступили: моделювання стилю спілкування (уміння обирати стиль спілкування відповідно до ситуації; уміння в мовленнєвих діях досягати бажаної комунікативної мети, долати психологічні барєри у спілкуванні), контактність (уміння психологічно стимулювати комунікативну активність партнерів; уміння психологічно правильно, ситуативно обумовлено, відповідно до субординації вступати у спілкування), аналіз якості спілкування (уміння прогнозувати реакції партнерів на власні комунікативні дії; уміння аналізувати результат спілкування та важливість отриманої інформації). Показниками оцінного компонента виступили: адекватність мовлення ситуації (уміння адекватно ситуації професійного спілкування обирати засоби комунікативного впливу; уміння координувати дії та висловлювання учасників спілкування відповідно до ситуації); регулювання (корекція) мовлення (уміння виявляти емоційний стан партнерів зі спілкування та відповідно до цього будувати свої комунікативні дії; уміння прогнозувати можливі шляхи розвитку ситуації спілкування); самоконтроль і самооцінка (уміння мобілізувати психофізичний апарат на спілкування в ситуаціях, які справляють стресовий вплив на особистість; уміння емоційно налаштовуватися на ситуацію спілкування під час профілактично-виховної, розяснювальної роботи, відпочинку тощо).Основні результати дослідження подано у висновках, основні з них такі: У дисертаційному дослідженні подано теоретичне узагальнення та вирішення проблеми формування комунікативних умінь у курсантів вищих закладів освіти МВС - майбутніх працівників міліції; розроблено й експериментально апробовано педагогічні умови формування комунікативних умінь у курсантів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ