Формування комунікативних умінь у дітей шестирічного віку із затримкою психічного розвитку - Автореферат

ІНСТИТУТ СПЕЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИРоботу виконано в Інституті спеціальної педагогіки АПН України Науковий керівник: - доктор педагогічних наук, доцент Ямницький Вадим Маркович, Рівненський державний гуманітарний університет кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Тищенко Владислав Володимирович, Інститут спеціальної педагогіки АПН України, завідувач лабораторії логопедії Камянець-Подільський Захист відбудеться 19 вересня 2006 р. о 14.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.450.01 в Інституті спеціальної педагогіки АПН України за адресою: 04060, м.Значну частину контингенту дітей із труднощами в навчанні складають діти із "затримкою психічного розвитку". Отже, важливість проблеми комунікативно-мовленнєвого розвитку дітей із ЗПР, недостатній рівень її теоретичної та методичної розробки у корекційній педагогіці зумовили вибір теми дисертаційного дослідження "Формування комунікативних умінь у дітей шестирічного віку із затримкою психічного розвитку". Гіпотеза дослідження: процес формування комунікативних умінь у дітей із затримкою психічного розвитку буде ефективним, якщо реалізувати такі педагогічні умови: - комунікативно-мовленнєву спрямованість навчання; Для розвязання поставлених завдань і перевірки гіпотези були використані загальнонаукові методи дослідження: теоретичні: теоретико-методологічний аналіз психолого-педагогічної, лінгвістичної та спеціальної літератури з проблеми формування комунікативних умінь у дітей 6-річного віку із затримкою психічного розвитку; аналіз програм; синтез, порівняння та узагальнення теоретичних даних, систематизація матеріалу; моделювання - розробка змісту і моделі формування комунікативних умінь у дітей із затримкою психічного розвитку шляхом формування діалогічного мовлення; В експериментальній частині дослідження взяли участь 268 дітей 6-річного віку, з них 212 дітей з діагнозом "затримка психічного розвитку": 100 дітей - на етапі пілотажного дослідження, 56 - склали експериментальну групу (ЕГ), ще 56 - склали групу дітей, рівень оволодіння комунікативними вміннями яких був досліджений після закінчення навчального періоду експериментальною групою з використанням аналогічних завдань, без проведення їх навчання за запропонованою методикою з метою зясування її ефективності (КГ2); та 56 дітей 6-річного віку нормального розвитку, що склали контрольну групу (КГ1).У першому розділі дисертації - "Теоретичні засади формування комунікативних умінь у дітей із затримкою психічного розвитку" - розкрито методологічні засади та теоретичні позиції процесу формування комунікативних умінь у дітей шестирічного віку із затримкою психічного розвитку, зокрема діяльнісно-комунікативний підхід до розвитку мовлення у дітей; співвідношення мови і мовлення, види мовлення, особливості мовленнєвої діяльності, її структура; сутність комунікативних умінь, їх види і характеристика. У процесі мовленнєвої діяльності у дітей формуються мовленнєві вміння і навички, що обслуговують інші види пізнавальної діяльності. Більшість дослідників (М.Т.Баранов, М.С.Вашуленко, Л.С.Виготський, П.Я.Гальперін, Б.М.Головін, Л.К.Граудіна, І.П.Гудзик, О.М.Леонтьєв, І.Я.Лер-нер, М.Р.Львов, Г.О.Люблінська, Є.І.Пассов, С.Л.Рубінштейн, О.Н.Хорошковська та ін.) схильні вважати, що комунікативні вміння є складним системно-інтегративним поняттям, яке відбиває здатність індивіда до здійснення комунікативної діяльності, спроможності сприймати та породжувати цілісні мовленнєві висловлювання (тексти) відповідно до конкретної ситуації спілкування і має творчий характер. Провідними серед них визнаються: вміння спілкуватись; вміння інтелектуально-мовного плану; структурно-композиційні, лексико-та граматико-стилістичні вміння. Так, показниками комунікативно-інформаційного рівня виступають такі вміння: правильність мовлення, багатство словника, наявність формул мовленнєвого етикету; показниками соціопрагматичного рівня - вміння: відповідність висловлювання мовленнєвій ситуації, ініціативність та доречність висловлювання; емоційно-виразного рівня - вміння: наявність мовних та немовних засобів виразності, прогнозування висловлювання згідно з мовленнєвою ситуацією.Серед особливостей комунікативно-мовленнєвого розвитку таких дітей провідними виступають: порушення мовленнєвого розвитку; несформованість мотиваційно-цільової основи діяльності, сфери образів - уявлень, незрілість знаково-символічної діяльності; емоційно-вольової, морально-етичної сфери; несформованість потреби у спілкуванні тощо. Виявлена специфіка соціально-психологічного розвитку дітей із ЗПР зумовлює несприятливу базу для формування їх успішного соціального статусу, сприяє затримці становлення основних комплексів комунікативних умінь, що викликає необхідність обґрунтування і розробки спеціального методичного забезпечення корекційного впливу на дітей в умовах навчальної діяльності.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ