Формування комунікативних умінь студентів вищих аграрних закладів освіти в процесі вивчення психолого-педагогічних дисциплін - Автореферат

ФОРМУВАННЯ КОМУНІКАТИВНИХ УМІНЬ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ АГРАРНИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІНСаме спілкування і зокрема комунікативні вміння, що його забезпечують, є суттєвим засобом здійснення будь-якої професійної діяльності, в тому числі фахової діяльності аграрника. Професійна майстерність фахівця має ґрунтуватись з одного боку на глибоких спеціальних професійних знаннях та різнобічних фахових уміннях, а з іншого - на вмінні спілкуватись індивідуально або колективно з виконавцями різних соціальних ролей (статусних, позиційних, ситуаційних), на знанні та дотриманні норм професійного спілкування. Студенти-аграрники набувають професійних знань у процесі вивчення навчальних дисциплін, професійні вміння формуються під час проходження виробничих практик, виконання курсових та дипломних проектів, формування ж комунікативних вмінь, опанування норм професійного спілкування відбувається стихійно, ніким не кероване. Враховуючи актуальність та доцільність проведення дослідження, нами було визначено тему дисертації: “Формування комунікативних умінь студентів вищих аграрних закладів освіти в процесі вивчення психолого-педагогічних дисциплін”. Дослідження відповідає основним напрямам досліджень АПН України, проведене в межах науково-дослідних тем: “Психолого-педагогічні основи розвитку продуктивної навчально-пізнавальної діяльності студентів та умови їх реалізації викладачами аграрного вузу” (РК № 0197U001119) і “Розробка та впровадження у навчально-виховний процес вищих аграрних закладів освіти інноваційних педагогічних технологій” (РК №0101U003740), що опрацьовуються на кафедрі педагогіки Національного аграрного університету.У першому розділі - “Теоретико-методологічні основи формування комунікативних умінь” - розглядаються теоретичні аспекти спілкування як специфічного виду діяльності, що знайшли відображення у філософській, соціологічній, психолого-педагогічній вітчизняній та зарубіжній літературі, визначено сутність та структуру комунікативних умінь, критерії та рівні їх сформованості, виділена сукупність психолого-педагогічних факторів та умов формування комунікативних умінь. При визначенні сукупності комунікативних умінь для формування у студентів-аграрників ми керувались знаннями про основні структурні компоненти комунікативної діяльності, положенням про одночасне перебування учасників спілкування в якості субєкта та обєкта. До неї увійшли такі групи вмінь: інтерактивні вміння (вміння виявляти доброзичливість та прихильність; вміння доречно застосовувати етикетні правила; вміння дотримуватись норм та правил колективу; вміння слухати партнера; вміння надавати зворотній звязок; вміння орієнтуватись у змінних умовах; вміння прогнозувати поведінку партнера; вміння дійти компромісу; вміння переконувати; вміння зберігати внутрішню автономію в ситуації спілкування; вміння керувати власним емоційним станом; вміння досягати мязової свободи, використовувати невербальні засоби спілкування; вміння самопрезентації; вміння ініціювати спілкування; вміння встановлювати діловий контакт); перцептивні вміння (вміння адекватної оцінки поведінки партнера; вміння диференціювати невербальну поведінку партнера; вміння уважно ставитись до партнера; вміння емоційно ідентифікувати себе з іншим; вміння встановлювати емоційний контакт; вміння уникати стереотипного сприймання партнера; вміння враховувати своєрідність іншого); інформативні вміння (вміння генерувати ідеї та формулювати їх; вміння правильної побудови речень; вміння бути конкретним у висловлюваннях; вміння ставити уточнювальні запитання; вміння здійснювати непідготовлену комунікацію; вміння володіти голосом). Розуміння комунікативних умінь як властивості особистості та врахування положення про єдність змістовного, емоційного та операційного компонентів у формуванні властивостей особистості надало нам можливість зупинитись на таких критеріях сформованості комунікативних вмінь: потреба у спілкуванні, усвідомлення значущості комунікативних вмінь; поінформованість субєктів спілкування про сутність комунікативної діяльності, її етапів, методів та засобів здійснення; прояв комунікативних умінь у практиці спілкування. Оцінювання значущості комунікативних умінь проводилось з метою зясування міри усвідомлення їх значущості студентами, визначення комплексу вмінь, у розвитку яких є особлива потреба, встановлення рівня вмотивованості студентів до цієї діяльності.Формування комунікативних умінь студентів вищих аграрних закладів освіти не було предметом самостійного наукового дослідження. Разом з тим, є вагомі причини для здійснення розробок у цій галузі, оскільки традиційні форми та методи навчання студентів вищих аграрних закладів освіти не забезпечують формування комунікативних умінь належним чином.

Основний зміст