Основна характеристика ставлення студентів Луцького педагогічного коледжу до систематичних занять спортом. Особливість визначення рівня їх загальної обізнаності щодо значення фізичної культури та її впливу на покращення і збереження здоров’я людини.
При низкой оригинальности работы "Формування компетентностей здоров’язбереження в студентів педагогічного коледжу", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ЗДОРОВЯЗБЕРЕЖЕННЯ В СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНОГО КОЛЕДЖУУ Концепції розвитку охорони здоровя населення України, затвердженій Указом Президента України за № 1313/2000 від 07.12.2000 р., серед заходів, спрямованих на підвищення рівня здоровя, поліпшення якості життя і збереження генофонду українського народу, чільне місце відведено забезпеченню всебічного гармонійного фізичного та психічного розвитку дитини, починаючи від її народження, раціонального харчування, оптимальних умов побуту, виховання, навчання; створенню умов для формування та стимулювання здорового способу життя, удосконаленню гігієнічного виховання і навчання населення, особливо дітей та студентської молоді» [3]. Водночас, на сьогодні спостерігається зниження інтересу дітей та молоді до занять фізичними вправами, дефіцит їх рухової активності, адже практично здоровими нині є лише 27% дітей шкільного віку, близько 90% студентів мають відхилення у стані здоровя, а понад 50% із них - незадовільну фізичну підготовленість. Зважаючи на викладене вище, мета нашого дослідження, з одного боку, спрямована на необхідність популяризації серед студентів педагогічного коледжу занять фізичною культурою та спортом з метою забезпечення необхідного рівня рухової активності, а з іншого - на зясування особистісних мотивів до рухової активності. Науковець стверджує, що «на одному з етапів розвитку української освіти ключовими були: соціальні, повязані з готовністю брати на себе відповідальність, бути активними у прийнятті рішень, у суспільному житті, урегулюванні конфліктів ненасильницьким шляхом, у функціонуванні й розвитку демократичних інститутів суспільства; полікультурні, що стосуються розуміння несхожості людей, поваги до їх мови, релігії, культури; комунікативні, що передбачають оволодіння інформаційними технологіями, вміннями здобувати, критично осмислювати і використовувати різноманітну інформацію; саморозвитку та самоосвіти, повязані з потребою і готовністю навчатись як у професійному відношенні, так і в особистому та суспільному житті; компетенції, які реалізуються в прагненні й здатності до раціональної продуктивної, творчої діяльності» [1, с. Представлені вище відповіді студентів дають підстави стверджувати, що лише правильна організація фізичного виховання, яка передбачає спільну діяльність викладачів і студентів, сприятиме підвищенню їх мотивації до рухової активності; дозволить змінити позицію у системі «викладач - студент», коли студент буде не обєктом впливу викладача, а перетвориться на рівноправного учасника (субєкта) освітнього процесу.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
