Дослідження питання професійної підтримки парапрофесіоналів, набуття ними потрібних компетенцій, організації супервізії з боку професіоналів. Механізми залучення парапрофесіоналів до надання соціальних послуг та особливостей їх професійної підтримки.
Аннотация к работе
ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ПАРАПРОФЕСІОНАЛІВ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ (НА ПРИКЛАДІ НАВЧАННЯ ГРОМАДСЬКИХ РАДНИКІВ)Питання долучення парапрофесіоналів до виконання низки функцій, які належать до сфери діяльності тієї чи іншої професії, часто постають у випадках, коли професіоналів у певній галузі недостатньо (наприклад, у територіальній громаді, віддаленій від обласних чи районних центрів) або ж велика частина населення не в змозі фінансово собі дозволити послуги професіонала. соціальний послуга парапрофесіонал компетенеція Ця стаття має на меті розглянути сучасні уявлення про парапрофесіоналізм у соціальній роботі, визначити ролі парапрофесіоналів та компетентності, яких вони потребують, проаналізувати програми навчання для громадських радників (параюристів) з точки зору підготовки парапрофесіоналів. Волонтери, на противагу парапрофесіоналам, не проходять спеціалізованого тривалого навчання, тоді як ті парапрофесіонали, робота яких оплачується, зазвичай, працюють повний день, а ті, хто працюють на безоплатній основі, виконують свої функції у вільний час. У свою чергу, парапрофесіонали легко знаходять спільну мову з клієнтами, адже часто працюють за принципом „рівний-рівному”, вони виконують за невелику платню ту роботу, за яку не береться за браком часу або через низьку вартість чи незацікавленість професіонал, але яка від того не менш потрібна клієнтам: надати первинні консультації, оформити документи, поінформувати про існуючі можливості сервісів у громаді, перенаправити до потрібних спеціалістів, таким чином, зявляється можливість охопити послугами тих клієнтів, які раніше не приходили. Так Едіт Лінтон до них відносить: 1) напругу між професіоналами та парапрофесіоналами (професіонали переживають, що парапрофесіонал може стати низькооплачуваною заміною професіоналу); 2) невиразно визначені функції парапрофесіоналів (вони визначаються залежно від специфіки громади, в якій він чи вона працює, або від особливостей групи клієнтів, тобто функції парапрофесіоналів, які пройшли однакове навчання, можуть різнитися, і така розмитість функцій може демотивувати людину); 3) швидке вигорання парапрофесіоналів (низька оплата праці та відсутність можливості карєрного зростання можуть спричинити незадоволеність, професійний стрес та зміну парапрофесіоналом роду діяльності) [7, с.