Дослідження питання професійної підтримки парапрофесіоналів, набуття ними потрібних компетенцій, організації супервізії з боку професіоналів. Механізми залучення парапрофесіоналів до надання соціальних послуг та особливостей їх професійної підтримки.
При низкой оригинальности работы "Формування компетентностей парапрофесіоналів соціальної роботи (на прикладі навчання громадських радників)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
ФОРМУВАННЯ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ПАРАПРОФЕСІОНАЛІВ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ (НА ПРИКЛАДІ НАВЧАННЯ ГРОМАДСЬКИХ РАДНИКІВ)Питання долучення парапрофесіоналів до виконання низки функцій, які належать до сфери діяльності тієї чи іншої професії, часто постають у випадках, коли професіоналів у певній галузі недостатньо (наприклад, у територіальній громаді, віддаленій від обласних чи районних центрів) або ж велика частина населення не в змозі фінансово собі дозволити послуги професіонала. соціальний послуга парапрофесіонал компетенеція Ця стаття має на меті розглянути сучасні уявлення про парапрофесіоналізм у соціальній роботі, визначити ролі парапрофесіоналів та компетентності, яких вони потребують, проаналізувати програми навчання для громадських радників (параюристів) з точки зору підготовки парапрофесіоналів. Волонтери, на противагу парапрофесіоналам, не проходять спеціалізованого тривалого навчання, тоді як ті парапрофесіонали, робота яких оплачується, зазвичай, працюють повний день, а ті, хто працюють на безоплатній основі, виконують свої функції у вільний час. У свою чергу, парапрофесіонали легко знаходять спільну мову з клієнтами, адже часто працюють за принципом „рівний-рівному”, вони виконують за невелику платню ту роботу, за яку не береться за браком часу або через низьку вартість чи незацікавленість професіонал, але яка від того не менш потрібна клієнтам: надати первинні консультації, оформити документи, поінформувати про існуючі можливості сервісів у громаді, перенаправити до потрібних спеціалістів, таким чином, зявляється можливість охопити послугами тих клієнтів, які раніше не приходили. Так Едіт Лінтон до них відносить: 1) напругу між професіоналами та парапрофесіоналами (професіонали переживають, що парапрофесіонал може стати низькооплачуваною заміною професіоналу); 2) невиразно визначені функції парапрофесіоналів (вони визначаються залежно від специфіки громади, в якій він чи вона працює, або від особливостей групи клієнтів, тобто функції парапрофесіоналів, які пройшли однакове навчання, можуть різнитися, і така розмитість функцій може демотивувати людину); 3) швидке вигорання парапрофесіоналів (низька оплата праці та відсутність можливості карєрного зростання можуть спричинити незадоволеність, професійний стрес та зміну парапрофесіоналом роду діяльності) [7, с.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
