Формування художньо-конструктивного мислення у молодших школярів - Дипломная работа

Саме мислення забезпечує „можливість виходу за межі чуттєвого, розширює межі і глибину пізнання, відображає істотні звязки і відношення між предметами, через відоме веде нас до невідомого” [40, 143]. На сучасному етапі розвитку психолого-педагогічної та методичної науки спостерігається значний інтерес до проблеми розвитку мисленням у різних видах конструктивної й образотворчої діяльності. Образотворче мистецтво як один із навчальних предметів початкової школи має важливе значення у формуванні всебічно розвиненої людини, здатної до активної участі в усіх сферах людської діяльності. З давніх часів художники і теоретики мистецтва вважали, що у процесі навчання образотворчому мистецтву треба постійно спиратися на досягнення психолого-педагогічної науки. В основу всіх практичних завдань з малюнка слід покласти розвиток конструктивного мислення у молодших школярів [31, 62].Так, змістовий аспект конструктивного мислення залежить від того, як субєкт володіє операціями, діями з аналізу і синтезу обєкта, а в засвоєні знання входять і такі, які характеризують функції мисленнєвих операцій. Для глибшого розуміння своєрідності конструктивного мислення розглянемо конкретно мислення як процес, як безперервну операційну взаємодію субєкта з обєктами пізнання. Операційний компонент конструктивного мислення, що забезпечує його процесуальність, складають операції аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, абстрагування, класифікації, систематизації, конкретизації тощо [33, 98]. Індивіди з домінуючим конвергентним мисленням здатні з допомогою наявних знань та логічних міркувань розвязати задачу єдино вірним, на їхню думку, способом. Завдання ж учителя - створювати умови, за яких схильність дітей до нового, нестандартного, бажання самостійно вирішувати поставлені завдання можуть дістати розвитку.Наприклад, одяг свідчив про становище людини в суспільстві [55]; у різні часи існували чітко визначені вимоги до вбрання на свято, будень, обряд [59]. Тому одяг становить важливу складову частину духовної і матеріальної культури народу. Крім терміну «одяг», часто вживається термін «костюм». Порівнюючи музейні зразки народного одягу, що належать до XIX і XX ст., з одягом, поширеним в народному побуті зараз, можна спостерігати не тільки процес його перетворення - зникання одних рис і засвоювання інших, а й переконатися, що народний одяг різних часів зберігає тотожність основних форм, хоч і має багато відмін у деталях, які впливають на його силует, колорит і декоративність [14, 68]. Регіональною специфікою були позначені передусім матеріали для одягу; конструктивні, технологічні і декоративні прийоми його створення; способи виробництва окремих деталей: головних уборів, взуття, прикрас; колорит, техніка та мотиви орнаментики - особливо сорочок і поясного одягу, які майже до кінця XIX ст. зберігали давні локальні особливості, а також способи носіння і обєднання всіх елементів одягу в повний, завершений комплекс вбрання [73].Результати науково-психологічних досліджень, проведених за методикою викладання малюнка готовими формами, показали, що конструктивне мислення у дітей молодшого шкільного віку не виникає як результат пасивного відображення предметів сприймання у мозку в мозку, а для його формування, як і для його відтворення, потрібні практичні - конструктивні, образотворчі - дії, що комплексно утворюють образотворчу діяльність. Перша - стадія перелічення (або, за Штерном, предметна), характерна для дітей від 2 до 5 років; друга - стадія опису (або дії), що триває від 6 до 9-10 років; третя - стадія тлумачення (або відношень), властива дітям 11-15 років [67]. Визначені стадії дали змогу розкрити еволюцію процесу сприймання дитиною складного обєкта - малюнка, і побачити, що діти в процесі розумового розвитку переходять від фрагментарного сприймання, тобто пізнавання окремих предметів, між собою не повязаних, до виявлення спочатку їх функціональних звязків (що людина робить), а потім до розкриття більш глибоких відношень між предметами і явищами: причин, звязків, обставин, цілей. Запитуючи дітей про те, що вони бачать на малюнку, педагог орієнтує їх на перелічування будь-яких предметів (важливих і другорядних) і в будь-якому порядку. Запитання «Що діти роблять тут, на малюнку?» - спонукає дітей до розкриття звязків функціональних, тобто дії [83, 6].Формування потреб і здібностей до продуктивної художньої творчості, вміння створити виразний художній образ, оригінальну композицію мовою того чи іншого виду образотворчого мистецтва, оволодіння основами художньо-образної мови і виражальними можливостями художніх матеріалів та художніх технік, що допоможе набути свободи вираження у творчості. Такий метод має переваги щодо художнього розвитку дітей, він, зокрема [39]: сприяє збереженню жвавості і безпосередності образотворчої діяльності; добре розвиває моторику руки, її свободу, культуру зображення; не дає підстав боятися помилок, навпаки - заохочує розкуту, сміливу роботу; розвиває чуття характеру силуетної форми, цілісне, емоційне бачення (як необ

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ І. Науково-теоретичні основи формування художньо-конструктивного мислення у школярів

1.1 Художньо-конструктивне мислення та його характеристика

1.2 Сутність та етапи формування українського національного одягу

1.3 Педагогічні умови розвитку конструктивного мислення у школярів

Розділ 1. Формування художньо-конструктивного мислення молодших школярів

2.1 Методика формування художньо-конструктивного мислення засобами галицького побутового костюма

2.2 Особливості використання галицького побутового костюма на уроках образотворчого мистецтва

2.3 Організація, зміст та результативність дослідження

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ