Формування катеринославського та херсонського дворянства в 60-ті рр. XVIII-на початку XIX ст. - Автореферат

Дніпропетровський національний університет АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукВирішення даних завдань потребує обєднання дослідницьких зусиль у напрямку розробки окремих аспектів проблем, здійснення конкретних історичних досліджень, які стануть основою для створення ґрунтовної соціальної історії України. “Тяжке за своїми наслідками розмежування”, що відбулося в дослідженні соціальної історії, між західною та вітчизняною історіографіями ще за радянських часів, повільно починає ліквідовуватися українськими істориками, які намагаються надолужити “відставання” , в першу чергу, в галузі політичної історії, історії культури, суспільної думки тощо. Початкові кроки на цьому шляху можна зробити в рамках регіональної історії, адже саме регіональний підхід, який був і залишається невідємною рисою української історіографії, надає більш широкі можливості для вивчення окремих періодів в історії, що підтверджують новітні історіографічні та методологічні роботи, особливо дніпропетровських дослідників. Подібний підхід цілком виправданий з огляду на те, що Україна тривалий час являла собою, за висловом О.Оглоблина, “конгломерат кількох відмінних історично-географічних територій, що з них кожна мала власну історичну долю.” Конкретно-історичні умови розвитку Слобожанщини, Лівобережної, Правобережної, Західної та Південної України позначилися на їх політичному, економічному, культурному, національному, демографічному та соціальному розвитку і обумовили появу низки регіональних відмінностей. Тому на початковому етапі даної роботи було побудовано дослідницьку модель, згідно з якою основними складовими формування регіональної соціальної еліти Південної України можна визнати: законодавче оформлення дворянства як елітної групи в межах регіонального суспільства, становлення його станових інституцій, земле-та душеволодіння, участь в управлінні краєм на різних рівнях владних структур, поява корпоративної свідомості.Внаслідок цього на півдні України було створено потужне приватне (поміщицьке) землеволодіння та запроваджено кріпацтво. Наступний крок у вивчені проблеми формування дворянської корпорації на півдні України було здійснено Н. Д. Полонською-Василенко. Чернова, та інших дослідників на основі широкого кола архівних джерел було проаналізовано участь та роль поміщиків у роздачах земель в приватну власність, визначено специфіку правової регламентації в поземельній сфері, зроблено спостереження щодо реалізації принципів землеволодіння та землекористування, оформлення регіональних дворянських корпорацій, деяких аспектів етнічної історії регіональної дворянської верстви, здійснено біографічні дослідження, опубліковано нові джерела тощо. Задля розвязання завдань даної роботи увесь комплекс джерел було умовно поділено на три блоки, що: - розкривають процес формування поміщицького земле-та душеволодіння, ступінь внутрішньостанової майнової диференціації, дозволяють обрахувати чисельність дворян-поміщиків; - зясовують специфіку нобілітаційних процесів, що мали місце в регіоні, окреслюють соціальні та етнічні джерела поповнення дворянства; - визначають правове підґрунтя процесу оформлення південноукраїнської дворянської корпорації. В дослідженні було використано матеріали з фондів Державного архіву Одеської області (далі - ДАОО), Державного архіву Дніпропетровської області (далі - ДАДО), Державного архіву Херсонської області (далі - ДАХО), Російського державного архіву Давніх актів (далі - РДАДА), Російського державного військово-історичного архіву (далі - РДВІА), Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (далі - ЦДАВОВУ України), Центрального державного історичного архіву України у Києві (далі - ЦДІА України (м.Поява дворянської верстви в межах південноукраїнського суспільства була наслідком цілеспрямованих дій імперського уряду, який намагався в такий засіб зміцнити своє становище в регіоні. Її основу становили дворяни-поміщики (земле-та душевласники). Зокрема на півдні України було дозволено отримувати у власність землю не дворянам, з подальшою їх нобілітацією. Чисельні представники соціальних низів, шляхом залюднення земель, відповідно до положень Плану 1764 р., або вислуги табельного чину на державній службі, ставали дворянами, що обумовило приток до дворянської корпорації осіб із купецтва, козацтва, духовенства, міщанства, службовців поселених полків тощо. Отже, формування дворянської спільноти йшло через чини до землі, й через землю до чинів.

Основний зміст дисертації