Формування капітальних вкладень в розвиток агропромислового виробництва (теоретичні і практичні аспекти) - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук ФОРМУВАННЯ КАПІТАЛЬНИХ ВКЛАДЕНЬ В РОЗВИТОК АГРОПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА (ТЕОРЕТИЧНІ І ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ)Робота виконана в Полтавському державному сільськогосподарському інституті, Міністерство аграрної політики України. Науковий керівник: Рабштина Василь Михайлович, доктор економічних наук, професор, Полтавський державний сільськогосподарський інститут, завідувач кафедри економіки та маркетингу. Офіційні опоненти: Радченко Віктор Васильович, доктор економічних наук, професор, Дніпропетровський державний аграрний університет, професор кафедри організації сільськогосподарського виробництва; Захист відбудеться "23" червня 2000р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м.Однією з головних причин кризового стану АПК України є нехтування фінансовими чинниками ринкового середовища: відсутність механізмів забезпечення еквівалентності обміну, паритету цін, оптимізації фінансових ресурсів товаровиробників, оподаткування та страхування ринкових субєктів з врахуванням специфіки галузей, доходів аграрних товаровиробників, що призвело до порушення ритмічності та скорочення обсягів капітальних вкладень, темпів оновлення та зниження ефективності діючого виробничо-технічного потенціалу. У 1990р. в АПК України було спрямовано 34 % загального обсягу капітальних вкладень, в т.ч. в сільське господарство - 21,3 %, а у 1997р. У 1990р. аграрними підприємствами Полтавської області освоєно 316,7 млн. грн. капітальних вкладень, а у 1998р. Механізм інвестиційного процесу в умовах ринкових відносин принципово відрізняється від традиційного в умовах адміністративної економіки: державна система розподілу ресурсів поступається механізму переливу капіталу залежно від попиту і пропозиції, що якісно змінює структуру та джерела капітальних вкладень. У звязку з цим актуального народногосподарського значення набуває проблема пошуку додаткових джерел залучення та підвищення економічної ефективності капітальних вкладень як ключова у пожвавленні економіки.У першому розділі - "Теоретичні аспекти взаємодії капітальних вкладень і процесу відтворення" - досліджено стан оновлення матеріально-технічної бази аграрної сфери; категорії "інвестиції" та "капітальні вкладення", їх класифікація; місце і роль капітальних вкладень у процесі відтворення; субєкти фінансового ринку - постачальники та користувачі інвестиційних фондів, встановлено найефективніші шляхи додаткового залучення капітальних вкладень. Призначення капітальних вкладень в аграрному виробництві - відтворення засобів, необхідних для нормального функціонування виробництва на основі врахування специфічних особливостей сільського господарства, що обумовлює необхідність підвищення рівня його фондоозброєності, що віддзеркалює кількість засобів виробництва і необхідність додаткових капітальних вкладень у їх збільшення. У цьому разі капітал, отриманий від емісії боргових цінних паперів, мало чим відрізняється від банківського кредиту: залучені за допомогою емісії облігацій, векселів чи банківського кредиту кошти, згідно законодавства України, є обовязковими до повернення, а їх використання передбачає встановлення фіксованої плати за користування до повного розрахунку по отриманих коштах. В другому розділі - "Джерела і динаміка капітальних вкладень в аграрну сферу економіки" - досліджено джерела капітальних вкладень в аграрне виробництво, розкрито проблеми їх формування; на прикладі молочного скотарства розраховано потребу в капітальних вкладень аграрного виробництва Полтавської області; досліджено динаміку та причини скорочення обсягу капітальних вкладень в аграрне виробництво; проаналізовано напрямки та вплив обсягів капітальних вкладень на результативність виробництва. Однак, ринок цінних паперів України ще не достатньо розвинутий, що не дозволяє активно використовувати його з метою залучення капіталу та має певні суперечності свого становлення: сформовано біржову структуру, є емітенти та інвестори, але немає розвинутого біржового ринку: системи локальних депозитаріїв, розрахункової палати, клірингової системи розрахунків тощо, тобто є обєкт ринку - цінні папери, але неповністю сформовано інфраструктуру; позабіржовий ринок розвивається швидшими темпами, ніж біржовий; брак економічної мотивації інвесторів до цінних паперів, бо акціонування державних підприємств здійснюється адміністративними методами через що, акції, які випускаються вітчизняними емітентами, є неліквідними; відсутність умов розвитку вторинного ринку, бо первинний ринок, створений в процесі приватизації, не дав підприємствам реальних інвестицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ