Формування громадської думки в умовах легітимації політичної влади - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наукТочиться безкомпромісна боротьба за масову свідомість і свідомість кожного індивіда в суспільстві, без чого неможливо досягти легітимності (законності) влади. Ефект “знецінення інформації” в цьому сенсі стосується передусім політики, перетвореної у виставу завдяки зусиллям засобів масової комунікації (ЗМК), і громадської думки, керованої медіа-модераторами у вигідному для політичної еліти режимі. У теоретичному вимірі тема актуалізується необхідністю конкретизації та специфікації знань з галузей соціології масових комунікацій, політології, теорії комунікації та ін. щодо звязку комунікаційних технологій з процесами масової свідомості, повязаними як із формуванням останньої при застосуванні медіатехнологій агентами політичного соціуму, так і з руйнацією і трансформацією політичних орієнтацій різних соціальних груп при контакті з медіа-реальністю. Це дослідження є комплексним і базується на висновках низки наукових дисциплін: логіки і методології науки, політології, соціології, журналістики, інформатики, соціальної психології, комунікативної теорії. Проблема легітимації політичної влади за допомогою корекції масової свідомості через засоби масової комунікації перебуває в інтелігібельному полі дослідників - фахівців різних галузей знань: епістемології, політології, соціології інформації, інформатики, соціальної психології і т. ін.У першому розділі “Громадська думка у масово-комунікативному та політологічному вимірах” зясовується специфіка і зміст сучасних досліджень громадської думки в соціології, політології, соціальній психології, теорії комунікацій, психології впливу та інших міждисциплінарних розробках. В цьому сенсі на базі зазначених трьох підходів з множини їх складових як основні в розділі виокремлено такі: - лише деяка частина субєктів здатна на безпосереднє генерування громадської думки, інша ж частина змушена використовувати політичних медіаторів-репрезентантів в особі політичних партій, громадських асоціацій, засобів масової інформації тощо; Інструментальну лінію можна звести до таких тез: громадська думка не є думкою громадськості як автономного субєкта, а розглядається як готовий продукт ЗМІ, створений на замовлення правлячої меншості. Отже, і вплив громадської думки на прийняття політичних рішень може здійснюватися шляхом реалізації експресивної, консультативної та управлінської функцій і саме громадська думка є одним з найважливіших інструментів громадянського суспільства, за допомогою яких народ може оперативно виражати свою довіру чи недовіру владі й тим самим встановлювати щоразу міру її легітимності. У третьому розділі “Комунікативні технології і громадська думка в інформаційному просторі політичної влади” розглядаються комунікативні режими взаємодії ЗМК і громадської думки, притаманні суспільствам з різним політичним устроєм, який дає можливість встановити принципи інформаційної взаємодії політичної влади в особі різних представницьких і адміністративних установ з асоціаціями, неформальними групами громадянського суспільства.Теоретично реконструйовані особливості комунікативного простору політики в умовах домінування ЗМК над громадською думкою як ресурсом легітимації; визначено специфікацію поняття громадської думки в інформаційному просторі суспільства. В основу поняття громадської думки покладено такі суспільні феномени: а) вираження політичної волі, свідомості мас впливає на органи управління і, поряд із соціально-політичними інститутами, бере участь у політичному процесі; Поняттєву базу легітимації розроблено у форматі моделі “Влада-ЗМК-суспільство”, суть якої зводиться до тези, що поняття “комунікація” виходить за рамки діяльності ЗМІ і його слід сприймати як спроможність передачі масової інформації з метою впливу на суспільство і його складові. Основу легітимації будь-якої влади становить довіра народу, що виявляється через громадську думку. Методологічна модель аналізу процесів формування громадської думки ґрунтується на тому, що у зміст її концепту закладено три елементи - субєктивний, тематичний і артикуляційний.

. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ