Формування готовності майбутнього вчителя до педагогічного самоаналізу - Автореферат

Тернопільський національний педагогічний університет імені володимира Гнатюка АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наукРобота виконана у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України. Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Чайка Володимир Мирославович, Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, директор інституту педагогіки і психології. Захист відбудеться «_30_» _вересня_ 2011 р. о _1230___ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.053.03 у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка за адресою: вул. З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка за адресою: вул.Однак, як свідчить аналіз практики, учителі з низьким рівнем рефлексії (самоаналізу) часто навязують учням власний спосіб мислення і навчальних дій, що негативно впливає на розвиток творчого мислення. Педагогічний самоаналіз є засобом, що реалізовує насамперед функції саморегуляції, активності, прискорення розвитку особистості в сфері формування дослідницьких умінь. Педагогічний самоаналіз може функціонувати лише на рівні самостійності та внутрішньої свободи педагога, формуватися на певному етапі його розвитку під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів життєдіяльності. Загальні питання професійно-педагогічної підготовки вчителя знайшли відображення у працях А. Є дослідження, які певним чином торкаються питань розвитку педагогічного самоаналізу (Г.У першому розділі «Педагогічний самоаналіз як проблема теорії професійної освіти вчителя» проаналізовано філософську, психологічну та педагогічну літературу з досліджуваного питання, визначено сутність понять «діяльність», «аналітична діяльність», «аналіз», «самоаналіз», «професійна рефлексія» та коло філософських і психологічних категорій і понять, в контексті яких вивчається проблема педагогічного самоаналізу. До специфічних функцій належать: спонукальна (формування мотивів самопізнання), пізнавально-оцінна (постановка мети, формування та оцінювання доцільності вибраних способів діяльності), регулятивна (дотримання адекватної професійної поведінки), самоосвітня (формування і постійне поповнення знань про власну діяльність і внутрішній стан), аналітична (теоретичне осмислення змісту педагогічної діяльності, причин її недосконалості), перетворювальна (формування власних методів і прийомів самопізнання і самоаналізу). Структура самоаналізу містить такі взаємоповязані компоненти: цілі і мотивація, принципи, обєкти самоаналізу (компоненти педагогічної діяльності, їх взаємозвязки, а також способи взаємодії основних субєктів навчально-виховного процесу, їхні дії та вчинки), етапи (підготовчо-діагностувальний, когнітивний, аналітичний, оцінний, корекційно-моделювальний), методи і прийоми (самоспостереження, самоаналіз, самооцінка, самоконтроль, аналіз-синтез, виділення головного, аналогія, конкретизація, порівняння), функції, результат (побудова власної життєвої концепції, індивідуального маршруту професійного розвитку, виявлення причин недоліків педагогічної діяльності). У другому розділі «Стан готовності майбутнього вчителя до самоаналітичної діяльності» на основі аналізу наукової літератури і практики підготовки вчіителя у структурі готовності до педагогічного самоаналізу виокремлено такі три компоненти: ціле-мотиваційний (рефлексивна позиція вчителя, прагнення до самореалізації у професійній діяльності, бажання постійно самовдосконалюватися, адекватна самооцінка); когнітивний (сформованість теоретико-методологічних, психолого-педагогічних, дидактико-технологічних знань); рефлексивний (вміння використовувати теоретичні знання у практичній аналітико-синтетичній діяльності, розвинуте аналітичне мислення). Дослідно-експериментальна робота з формування готовності до педагогічного самоаналізу передбачала взаємозвязок основних етапів: аналітико-пропедевтичного, що був спрямований на визначення рівнів сформованості вмінь самоаналізу; організаційно-методичного, що передбачав оволодіння теоретичними знаннями та дидактико-технологічними вміннями здійснювати самоаналіз в процесі вивчення психолого-педагогічних дисциплін, консультування з досвідченими психологами та педагогами; підсумково-корекційного, який забезпечував визначення рівня готовності до самоаналізу та корекцію результатів формувального експерименту.На основі аналізу філософської, психологічної і педагогічної літератури конкретизовано педагогічну сутність понять «діяльність», «самоаналіз», «аналіз», «рефлексія» та коло категорій і понять, у контексті яких вивчається проблема педагогічного самоаналізу. Зясовано, що самоаналіз є одночасно процесом (сукупністю послідовних дій з метою досягнення запланованого результату) і результатом цього процесу.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ