Формування готовності майбутніх педагогів до професійного самовдосконалення - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наукРобота виконана у Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова, Міністерство освіти і науки України Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент ГУЗІЙ Наталія Василівна, Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, завідувач кафедри педагогічної творчості. Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, докторант кафедри соціальної педагогіки. Захист відбудеться 2 листопада 2006 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.456.02 в Інституті вищої освіти АПН України за адресою: 01014, м.Визначна роль самоактивності педагога у досягненні вершин педагогічної майстерності, творчості, професіоналізму актуалізує питання формування готовності майбутніх учителів-вихователів до професійного самовдосконалення як пролонгованої мети професійно-педагогічної підготовки, що на сучасному етапі залишається ще недостатньо розробленою як на концептуальному, так і на методичному рівнях. Вченими розроблено фундаментальні науково-теоретичні та методичні засади професійної підготовки майбутнього вчителя (О.Абдуліна, В.Бондар, Ф.Гоноболін, Н.Демяненко, М.Євтух, Н.Кузьміна, В.Сластьонін, В.Семиченко, В.Хомич та ін.) Дослідження окремих аспектів готовності до професійно-педагогічного самовдосконалення та шляхів її формування перебувало в центрі уваги багатьох вчених в контексті вивчення готовності майбутніх педагогів до професійного саморозвитку (Т.Тихонова, Т.Степанова, М.Костенко, П.Харченко), самоосвіти (Ю.Калугін, О.Малихін, І.Наумченко), самовиховання (С.Єлканов, О.Кучерявий, Л.Рувінський), самоактуалізації та самореалізації (Є.Бакшеєва, Г.Балл, Ю.Долінська, В.Калошин, М.Лазарєв, Н.Сегеда), мотивації професійного самовдосконалення педагога (Б.Кондратюк, О.Борденюк), розвитку майбутнього вчителя як субєкта професійної діяльності і розвитку (О.Пєхота, Г.Аксьонова) та ін. Наукового вирішення потребують існуючі в педагогічній теорії і практиці суперечності між соціальним запитом на педагога здатного до неперервного професійного самовдосконалення та недостатнім рівнем її сформованості у випускників педагогічних ВНЗ; частим вживанням терміну "самовдосконалення педагога" і значною варіативністю визначення даного поняття; визнанням особистісної детермінованості професійного самовдосконалення педагога та невизначеністю змісту й структури його готовності до самовдосконалення; усвідомленням викладачами необхідності у формуванні готовності студентів до самовдосконалення на особистісно зорієнтованій та інтегративній основі й нерозробленістю відповідних організаційно-методичних засад її формування та ін., на подолання яких і спрямовується дане дисертаційне дослідження. Актуальність означеної проблеми, її недостатнє опрацювання у теоретико-методологічному й методичному плані та обєктивна потреба педагогічної практики в її розвязанні обумовили вибір теми дослідження: "Формування готовності майбутніх педагогів до професійного самовдосконалення". Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що процес формування готовності до професійного самовдосконалення у студентів педагогічних ВНЗ буде успішним за умов забезпечення особистісної зорієнтованості навчально-виховної взаємодії та посилення ціннісно-смислового спрямування студентів на професійно-педагогічну працю, набуття досвіду професійно-педагогічної самоосвіти, самовиховання, самоактуалізації й самоменеджменту, гармонізації цілеспрямованих зовнішніх впливів і внутрішньої активності студентів, урахування специфічності й поетапності формуючих впливів на розвиток компонентів готовності до самовдосконалення.У І розділі "Формування готовності до професійно-педагогічного самовдосконалення як наукова проблема" міститься аналіз сучасних наукових підходів до професійного самовдосконалення педагога, розкривається сутність та зміст основних понять, визначаються структурні компоненти готовності до професійно-педагогічного самовдосконалення та теоретичні засади її формування в процесі професійної підготовки майбутніх учителів-вихователів. Зарубіжні психологічні теорії самовдосконалення наголошують на унікальності, потенційній позитивності й здатності до саморозвитку внутрішньої природи людини та тлумачать самовдосконалення як особистісний феномен, що має характер самоактуалізації і забезпечує максимально повне особистісне становлення й самореалізацію людини, а також виступає головною ознакою її психічного здоровя та найвищою потребою її існування.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ