Формування гідрологічного і гідрохімічного режимів малих річок - Дипломная работа

Надміру інтенсивне використання в народному господарстві як самих річок, так і водозборів порушує їх природний гідрохімічний та гідробіологічний режим, зменшує водність і глибину, річки замулюються і заростають, збільшується їх евтрофікація за рахунок накопичення сполук азоту, фосфору та калію. Зараз у багатьох країнах, напевне, не залишилось річок, які б мали первісний вигляд, у яких водний потік, русло і береги не мали б, як мінімум, слідів господарської діяльності людини. Для досягнення цієї мети необхідно було вирішити наступні завдання: · проаналізувати поняття «мала річка» і визначити основні характеристики малих річок; Одні пропонують класифікувати їх, виходячи з довжини, інші - з площі, з якої річка збирає воду, або залежно від витрат води, яку спроможне пропустити русло річки і т. д. Місце, де річка впадає до іншої водойми (річка, озеро, море тощо), - це гирло.Приазовський басейн (7,8% території України) обєднує річки, що впадають в Азовське море та його лимани і затоки, зокрема річки Криму. Тут налічується 2213 малих річок із сумарною довжиною 8,7 тис. км, зокрема в Криму - 602 річки (2,4 тис. км) (табл. До найбільших річок північного узбережжя Азовського моря належать Молочна, Обіточна, Берда, Кальміус, Кальчик, Грузький Єланчик, Мокрий Єланчик, Міус і Кринка. Ширина долин змінюється від 0,2-0,8 км у верхівях (річки Міус, Кринка, Мокрий Єланчик) до 3,5-6 км у пониззі (річки Міус, Молочна, Берда, Кальчик, Мокра Волноваха) (Додаток 1). Виключенням є верхні ділянки Міуса, Кринки та інших річок, де швидкість течії коливається в межах 0,5-1,2 м/сек.Планктонні організми (з рослин - водорості, з тварин - інфузорії, коловертки, гіллястовусі й веслоногі рачки) мають питому вагу, що наближається до питомої ваги води. Тут є тварини, здатні прикріплюватися до занурених у воду предметів, наприклад дрейссена, моховатки, губки; є такі, що закопуються в ґрунт, - олігохети, деякі мякуни, личинки комах; є види, що риють нори в глинистому ґрунті (деякі одноденки); є такі, що мешкають під камінням та іншими зануреними предметами; є тварини, що живуть у водних заростях тощо [14]. Розвиваючись у прісноводних умовах, які, на відміну від моря, характеризуються нестійкістю (прісні озера міліють і висихають, річки, залежно від тектоніки, то втрачають своє русло, то міліють, то зовсім зникають; болота пульсують), прісноводні види виявились більш пристосованими до впливу несприятливих факторів, ніж морські, і виробили кращу здатність до виживання, переселення з однієї водойми в іншу. Вищі водні рослини відіграють роль первинних продуцентів органічної речовини та кисню, беруть активну участь у самоочищенні води, виконують барєрну функцію на шляху надходження органічних та мінеральних забруднень з водозбірної площі у річку, а головне - є субстратом для річкового біоценозу в цілому [11]. Частина їх знаходиться у воді, а частина - над водою, в повітряному просторі, звідки і пішла їх назва.Вода - основа життя і дають її ріки - малі та великі, що потребують дбайливого ставлення до їхніх ресурсів, відновлення, бо саме вони забезпечують життєві потреби більшої частини населення і саме цієї води не достатньо для забезпечення всіх потреб господарства регіона, який є самим маловодним в Україні. На один квадратний кілометр Північного Приазовя припадає в середньому від 5-10 до 40 тис. куб. метрів за рік, а на одного мешканця від 120 до 400 куб. метрів, що у 15-20 разів менше, ніж в західних областях держави. Всього на території Північного Приазовя протікає біля 1900 річок, ручаїв, які поділяють за гідрологічними характеристиками на великі (довжина більше 500 км - у Північному Приазовї відсутні), середні (довжина від 101 до 500 км, таких - 18), малі (довжина від 26 до 100 км, їх 100), але найбільше всього надмалих - з довжиною менше 25 км - їх 1781 [1]. Починаючись поблизу Ясиноватського залізничного вузла тоненьким струмочком, Кальміус поблизу міста Маріуполя розливається повноводною рікою (довжина 209 км, площа басейну 5070 кв. км, глибина до 6 м у верхній та середній течії, у нижньому - 1,5-2 м) Відстань від Ясиноватої до Маріуполя по прямій майже у два рази менше ніж по річці, бо для того щоб прокласти шлях до моря їй потрібно петляти по донецькій землі, обминаючи висоти та кряжі. Другою у Північному Приазовї, після Кальміуса, за довжиною (197 км) і площею водозбірного басейна (3450 кв. км) є ріка Молочна, яка впадає у Молочний лиман.Виходячи із морфологічних принципів районування берегів моря, усе узбережжя слід поділити на три дільниці: Таганрог - Маріуполь, Маріуполь-Бердянськ та Бердянськ-Генічеськ, характеристики яких розглянуто нижче. На першій дільниці берегові схили достатньо стабільні, хоча в деяких місцях (мис Рожок, західні береги кіс Кривої та Єлечанської) спостерігається інтенсивне руйнування узбережжя [8]. Враховуючи близкість великих промислових центрів, достатньо високу концентрацію ксенобіотиків у рекреантах, близькість глинистого берега до урізу морської води, а отже, її високу мутність, особливо при хвилюванні моря

Зміст

1. Вступ

2. Поняття «мала річка». Будова річкової долини

3. Загальна характеристика річкових басейнів Північного Приазовя. Характеристика їх стану

3.1 Особливості формування гідрологічного і гідрохімічного режимів малих річок Північного Приазовя

3.2.Стан флори і фауни

3.3 Стан малих рік Північного Приазовя

3.4 Стан берегів Північного Приазовя

4.Антропогенне навантаження на малі річки

4.1 Основні види господарського використання малих річок та іх водозборів

4.2 Безповоротне водоспоживання

4.3 Гідроенергетичне освоєння ресурсів малих річок

4.4 Стічні води

4.5 Регулювання стоку

4.6 Штучні водойми на малих річках

4.7 Гідромеліорація. Осушення. Зрошення

5.Погіршення стану малих річок

5.1 Основні принципи охорони малих річок

5.2 Водний кодекс України про малі річки

5.3 Пропозиції із заходів щодо поліпшення стану

Висновки

Список використаної літератури