Формування функціонального стану людини засобами фізичної реабілітації - Дипломная работа

Міністерство освіти і науки України Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» Виконала: Студентка 5 курсу, групи ФР-51Функціональний стан розуміють як фізіологічний стан організму і його систем. Будь-який стан є функціональним та відображає рівень функціонування організму в цілому або окремих його систем, а також виконує функції адаптації до даних умов існування [49, 58]. Можливість реєстрації фізіологічних реакцій в умовах того чи іншого впливу на організм дає підстави розуміти функціональний стан як комплекс взаємоповязаних фізіологічних реакцій, які супроводжують різні аспекти людської діяльності [49, 73]. Він оцінюється за результатами діяльності людини та розглядається як цілісна багатокомпонентна характеристика функцій організму людини. Вони вимагають застосування відповідних корекційно-відновлювальних та рекреаційно-оздоровчих програм, у розробці яких безпосередньо повинні брати участь фахівці з фізичної реабілітації [61, 62, 87].Будь-який стан є функціональним та відображає рівень функціонування організму в цілому або окремих його систем, а також виконує функції адаптації до даних умов існування. При дії більшості природних збурюючих факторів навколишнього середовища в цілісну відповідну реакцію організму послідовно залучаються спочатку “верхні поверхи”, потім “нижні поверхи”, аж до молекулярного рівня, де відбуваються такі функціональні зрушення, які зумовлюють структурні трансформації клітин, що забезпечують адаптацію функцій до змінених нових умов середовища або збурюючих впливів. Можливість реєстрації фізіологічних реакцій в умовах того чи іншого психічного, виробничого, соціального впливу на організм дає підстави розуміти функціональний стан як комплекс фізіологічних реакцій, які супроводжують різні аспекти людської діяльності та поведінки. Якщо діяльність для організму адекватна його можливостям, функціональний стан характеризується повною відповідністю ступеня напруженості. Втома є нормальным функціональним станом організму, викликаним розумовою або фізичної роботою, при якому може спостерігатися тимчасове зниження працездатності, зміна функцій організму і поява субєктивного відчуття втоми.Психічну адаптацію можна визначити як процес установлення оптимальної відповідності особистості і навколишнього середовища в ході здійснення діяльності, що властива людині, яка дозволяє індивіду задовольняти актуальні потреби і реалізовувати повязані з ними значущі цілі (при збереженні психічного й фізичного здоровя), забезпечуючи в той же час відповідність психічної діяльності людини, її поведінки вимогам середовища. Автори підкреслюють, що слід розрізняти такі поняття: «адаптивна система», що характеризує всі типи складних систем, що самоналаштовуються; «адаптована система», що характеризує тільки ті біологічні й соціальні системи, які мають в даних умовах адаптацію; «адаптаційна система» як підсистема біологічних і соціальних систем, що забезпечує механізм адаптації; «адаптована система», що характеризує сам стан налаштування чи спрямованість на досягнення цього стану адаптивної системи [56, 89]. Говорячи про важливість підтримки певного співвідношення між киснем і вуглекислотою, Бутейко своєю методикою пропонував затримувати дихання після видиху до половини контрольної паузи, яка визначалася так: у спокійному стані після нормального неглибокого видиху затримати дихання настільки, наскільки зможете , потім цей час поділити навпіл і так дихати в день 10-15 хв. Дослідження показали, що для нормального функціонування всіх органів і систем необхідно 4-5 % кисню, а вуглекислого газу 6-6,5% і що саме брак вуглекислоти робить свій вплив на всі процеси, що відбуваються в організмі [2, 72]. Це означає, що глибина дихання у людини збільшена в 3 рази порівняно з нормою і що, якщо в добу людина робить у середньому 40 тис. вдихів, вона вдихає в 3 рази більше норми, - звідси і недолік кисню в тканинах, звідси ви і стаєте хворим.Зміни актуальної реакції середовища крім метаболізму впливають і на функції клітин, органів і систем, наприклад серця і судин, нервової системи та мязів, легенів і нирок. Кислотно-лужний стан середовища визначає і біофізичні властивості клітин і молекул, наприклад, проникність мембран і збудливість, ступінь дисперсності колоїдів та ін. Існує важливий показник якості води - кислотність РН або водневий показник. РН повязане з концентрацією іонів водню в середовищі, вимірюється за допомогою простого приладу «РН-метра» і дає нам поняття про кислотні або лужні властивості води: РН 7 - лужне середовище. Для характеристики активної реакції середовища прийнято використовувати концентрацію Н в середовищі, яку позначають як водневий показник, або РН, що представляє собою негативний десятковий логарифм концентрації протонів водню, узятий з оберненим знаком: РН =-lg [Н ].Цифри на шкалі показують висоту тиску в манжетці, тобто ту силу, з якою стиснена через мякі тканини артерія, в якій вимірюють тиск.

Зміст

Вступ

1. Огляд літератури

1.1 Визначення і характеристика функціонального стану людини

1.2 Адаптація та адаптаційні можливості людини

1.3 Фізіологічне обґрунтування застосування засобів фізичної реабілітації для формування функціонального стану людини

1.4 Особливості формування кислотно-лужного стану організму людини

2. Методи та організація дослідження

2.1 Методи дослідження

2.2 Організація дослідження

3. Результати дослідження та їх обговорення

3.1 Структура та зміст програми фізичної реабілітації, що спрямована на формування функціонального стану людини

3.2 Оцінка ефективності використання програми фізичної реабілітації для формування функціонального стану людини

3.3 Особливості активації адаптаційних можливостей людини засобами фізичної реабілітації

Висновки

Практичні рекомендації

Список використаної літератури