Формування функції обвинувачення та її реалізація у кримінальному процесі - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИАВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Робота виконана в Національній академії внутрішніх справ України на кафедрі теорії кримінального процесу та судоустрою. Науковий керівник - кандидат юридичних наук, професор, заслужений юрист України Смітієнко Зінаїда Дмитрівна, Національна академія внутрішніх справ України, професор кафедри теорії кримінального процесу та судоустрою. Захист відбудеться 05.07.2004 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.01 у Національній академії внутрішніх справ України, 03035, м.Зараз у Верховній Раді України обговорюється проект КПК України № 3456-1 від 19.05.2003 року, у якому зазначається новий підхід до розвязання проблеми, повязаної з обвинуваченням і кримінально-процесуальним переслідуванням. У середньому за вказані роки із числа справ, по яким було предявлено обвинувачення, в суд для вирішення питання по суті було направлено 41,5% справ. За цими даними у 2002 році по 196,5 тис. справах направлених до суду, судами України винесено вироки лише по 156,2 тис. кримінальних справах (79,5 %), а у 2003 році із 187,9 тис. справ, направлених до суду, винесено вироки лише по 163,0 тис. кримінальних справ (86,7 %). Серед усіх напрямків кримінально-процесуальної діяльності особливе значення має функція обвинувачення, оскільки саме обвинувачення є рушійною силою кримінального процесу, вона виникає з потреби суспільства у виявленні злочину, встановленні особи, яка його вчинила, притягненні винуватого до кримінальної відповідальності. Незважаючи на наявність численних наукових досліджень, ще немає єдності думок у питанні кількості функцій у кримінальному процесі, а також достатнього законодавчого урегулювання інститутів кримінального переслідування (це поняття міститься в проекті КПК України № 3456 - 1 від 19.05.2003 р.) і функції обвинувачення, ще досконало не визначено коло субєктів, які здійснюють функцію обвинувачення, чітко не визначені їх повноваження.Розділ перший - “Теоретичні та правові основи поняття функції обвинувачення у кримінальному процесі” - складається з двох підрозділів, в яких розглядається сутність та історія формування правових основ обвинувачення у кримінальному процесі, а також завдяки розгляду правового поля визначено місце функції обвинувачення на сучасному етапі. “Сутність та історичний аспект формування правових основ обвинувачення у кримінальному процесі” - розглядаються питання щодо визначення сутності обвинувачення, його реалізації. У звязку з цим зазначається цілісність і нероздільність понять “обвинувачення” і “функція”. Функція обвинувачення - це самостійна кримінально-процесуальна функція, сутність якої складає регламентоване законом спрямування діяльності субєктів обвинувачення (слідчого, прокурора, потерпілого та цивільного позивача, їх представників), що здійснюється шляхом формування та реалізації обвинувачення відносно конкретної особи, яка вчинила злочин, і полягає у формулюванні та предявленні обвинувачення, застосуванні до неї заходів процесуального примусу, у тому числі запобіжних заходів, збирання доказів винуватості цієї особи, і обґрунтування кримінальної відповідальності обвинуваченого перед судом. “Місце та сучасний стан правового регулювання функції обвинувачення” - функція обвинувачення розглядається у системі кримінально-процесуальних функцій та їх взаємодії.У висновках дисертаційного дослідження викладено найбільш важливі наукові і практичні здобутки; основні теоретичні положення і практичні рекомендації, що випливають із результатів дослідження; сформульовані конкретні пропозиції щодо удосконалення процесуального механізму реалізації функції обвинувачення у кримінально-процесуальному законодавстві, а також ті, що стосуються удосконалення іншого чинного законодавства з цих проблем. Обґрунтовано теоретичні та правові основи обвинувачення у кримінальному процесі, дано визначення основного понятійного апарату дослідження: “кримінально-процесуальні функції”, “функція обвинувачення”, “реалізація функції обвинувачення”. Визначено сутність обвинувачення, яка полягає у твердженні уповноважених на те органів, що ця особа: вчинила умисно або з необережності передбачене законом суспільне небезпечне діяння; винувата у його вчиненні; притягненні у звязку з цим цієї особи до кримінальної відповідальності; вимозі віддання її до суду, засудження і застосування міри кримінального покарання або інших мір впливу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ