Формування емоційної стійкості як професійно важливої якості майбутнього практичного психолога - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наукРоботу виконано на кафедрі практичної психології та психотерапії Інституту соціології, психології та управління Національного педагогічного університету імені М. П. Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор Повякель Надія Іванівна, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Інститут соціології, психології та управління, завідувач кафедри практичної психології та психотерапії. Захист відбудеться «20» грудня 2010 р. о 1500 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.053.10 у Національному педагогічному університеті імені М. П. З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного педагогічного університету імені М. П.Лише в останні роки проблематика емоційної стійкості почала охоплювати ширший простір допоміжних професій (лікаря, педагога, психолога й практичного психолога, соціального педагога). За наявності значної кількості різноманітних підходів до визначення поняття „емоційна стійкість” йдеться про здатність індивіда протистояти тим емоціогенним подразникам, які можуть негативно впливати на перебіг діяльності. Психологічний феномен „емоційна стійкість” належить до тих інтегративних якостей особистості, природа яких і повязана з нею можливість прогнозування успішності професійної діяльності людини на сьогодні недостатньо чітко визначені, хоча сучасній психологічній науці відомо, що саме емоційна стійкість забезпечує високу результативність діяльності, здійснюваної в емоціогенних умовах (Л. М. Здійснити теоретичний аналіз проблеми емоційної стійкості та підходів до експериментального вивчення емоційної стійкості як професійно важливої якості практичного психолога. Наукова новизна та теоретична значущість полягають у тому, що: - уперше проведено теоретико-експериментальне вивчення особливостей емоційної стійкості як професійно важливої якості майбутніх практичних психологів, виокремлено й описано структурні складові емоційної стійкості майбутніх практичних психологів; визначено динаміку розвитку емоційної стійкості в системі підготовки у ВНЗ; обґрунтовано специфіку типології профілів емоційної стійкості та визначено особистісний потенціал різних видів емоційної стійкості майбутніх практичних психологів; теоретично й методично обґрунтовано програму цілеспрямованого впливу на розвиток емоційної стійкості майбутніх практичних психологів з позиції активізації підструктур емоційної стійкості, підґрунтям яких мають виступати сформовані вміння рефлексії, самопізнання, адаптивності, психологічної проникливості, володіння власним тілом, саморегуляції, самоконтролю та ін., а також шляхом застосування в системі підготовки практичних психологів у ВНЗ програми ТРЕСТ;У першому розділі „Теоретичні засади вивчення емоційної стійкості як професійно важливої якості майбутнього практичного психолога” подано результати теоретико-методологічного аналізу проблематики дослідження емоційної стійкості. Визначено роль і характер впливу емоційної стійкості на процес становлення особистості майбутнього практичного психолога в системі фахової підготовки у вищій школі. Так, деякі автори розглядають емоційну стійкість як „стійкість емоцій”, а не функціональну стійкість людини до емоціогенних умов (М. О. Охарактеризовано психодіагностичний інструментарій, описано якісно-кількісний аналіз отриманих результатів рівня сформованості емоційної стійкості в майбутніх практичних психологів, динаміку її розвитку протягом навчання у ВНЗ, досліджено її структурні компоненти, а також визначено типологію особистісних профілів емоційної стійкості в майбутніх практичних психологів. При помірно незбалансованому профілі емоційної стійкості майбутніх практичних психологів мають прояв середній рівень емоційної стійкості, урівноваженість нервової системи за силою, або незначний зсув нервових процесів у бік збудження чи гальмування, висока або помірна рухливість нервових процесів, високий або середній рівень особистісного адаптаційного потенціалу та нервово-психічної стійкості, психологічна проникливість, низький рівень підвладності перешкодам у встановленні емоційних контактів, симптоми синдрому „емоційного вигорання”, низький рівень тривожності, фрустрації та ригідності.У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нові емпіричні шляхи вирішення проблеми формування емоційної стійкості як професійно важливої якості майбутнього практичного психолога, які виявляються у вивченні тенденцій розвитку цієї особистісної якості, а також у виокремленні особистісних профілів емоційної стійкості. Теоретичний аналіз досліджуваної проблеми дозволив установити, що емоційна стійкість займає особливе місце в психологічному просторі професійно важливих якостей майбутнього практичного психолога.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ