Формування екологічної культури студентів вищих аграрних навчальних закладів I-II рівнів акредитації - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наукСаме тому, так важливо підвищувати екологічну культуру майбутніх спеціалістів, особливо аграрного спрямування, адже сільськогосподарська діяльність - є екологічним фактором, який здійснює сильний вплив на природне середовище. Майбутня виробнича діяльність випускників вищих аграрних навчальних закладів I-II рівнів акредитації передбачає активний вплив на природне середовище, і ця особливість детермінує потребу в їхній ґрунтовній екологічній підготовці, створення певної системи формування екологічної культури студентів. Аналіз стану формування екологічної культури майбутніх молодших спеціалістів-аграрників свідчить про наявність деяких суперечностей між: - соціальним запитом на підготовку фахівців-аграрників, здатних гуманно освоювати природне середовище, і реальним рівнем сформованості їх екологічної культури; Водночас ученими ще недостатньо приділено уваги проблемі формування екологічної культури студентів-аграрників, виявленню високоефективних форм, методів і засобів їх екологічної освіти та екологічного виховання. Мета дослідження полягає у визначені і обґрунтуванні педагогічних умов формування екологічної культури майбутніх молодших спеціалістів та експериментальній перевірці методики їх реалізації у навчально-виховному процесі вищих аграрних навчальних закладів.У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження обраної проблеми, визначено обєкт, предмет, мету і основні завдання, гіпотезу та методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, відображено апробацію і впровадження одержаних результатів, виокремлено особистий внесок здобувача. У першому розділі дисертації - „Теоретичні аспекти формування екологічної культури студентів вищих аграрних навчальних закладів” - викладено результати історично-педагогічного аналізу проблеми формування екологічної культури в педагогічній теорії та практиці, розкрито сутність та структуру поняття “екологічна культура особистості”, обґрунтовано педагогічні умови і розроблено структурну модель формування екологічної культури студентів-аграрників. Важливе місце у розвязанні даної проблеми займає підготовка фахівців-аграрників з високим рівнем екологічної культури, оскільки їх майбутня професійна діяльність передбачає активний вплив на природне середовище та здоровя людей. Результати проведеного аналізу досліджень, які присвячені проблемі формування екологічної культури особистості, свідчать, що, з одного боку, накопичено достатній теоретичний і практичний досвід, глибоко розглянуті загальнонаукові, педагогічні, психологічні та методологічні аспекти даної проблеми, але, з іншого боку, недостатньо досліджені питання присвячені формуванню екологічної культури студентів вищих аграрних навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації. На основі аналізу теорії та практики формування екологічної культури студентів-аграрників та власного дослідження встановлено, що процес формування основних компонентів екологічної культури студентів повинен здійснюватися системно.За результатами матеріалів зрізу зроблено такі висновки: а) традиційна організація навчально-виховного процесу у вищих аграрних навчальних закладах I-II рівнів акредитації недостатньо сприяє формуванню екологічної культури студентів; г) існує нагальна потреба у створенні методики реалізації педагогічних умов формування екологічної культури студентів засобами екологічної освіти та виховання шляхом залучення майбутніх молодших спеціалістів до екологічно-практичної діяльності. Відповідно обґрунтованої структури екологічної культури особистості виділено критерії і розроблено рівні сформованості означеної інтегрованої властивості студентів-аграрників: 1) високий (міцні та осмислені екологічні знання, вміння застосовувати ці знання на практиці, активна участь у природоохоронній діяльності); Зафіксовано приріст студентів у експериментальних групах, екологічна культура яких за всіма критеріями була визначена високим рівнем: у порівнянні з початковим станом частка цих студентів зросла на 14,9%. На закінчення експерименту в експериментальних групах низький рівень екологічної культури демонстрували 21,7% студентів, достатній - 48,3%, високий - 30,0% відповідно.

. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ