Формування екологічної культури молодших школярів у сучасній початковій школі - Дипломная работа

Науково-технічний прогрес викликав бурхливий розвиток промисловості, сільського господарства, транспорту, зумовив появу великої кількості шкідливих речовин, побутових і виробничих відходів, що суттєво забруднюють і руйнують навколишнє середовище, викликають незворотні зміни в біосфері Землі. Тобто такі важливі категорії нашого життя, як культура, освіта, екологічна ситуація і економічне становище взаємоповязані, нерозривні і визначають майбутнє не тільки будь-якої держави, а й людського суспільства в цілому. Багаторічний досвід педагогічної роботи дає змогу стверджувати, що «взаємозвязок освіти, культури й економічного становища і екологічної ситуації сьогодні визначає самопочуття людства, його роль у нашому житті зростає з року в рік, а екологічний компонент набуває все більшого значення» [40, с.19]. Усвідомлюючи, що людство не може не втручатися в природу, маємо відшукувати нові шляхи, технології виробництва, за яких припиниться необдуманий та безвідповідальний тиск на навколишнє середовище, будуть враховуватись вимоги екологічних законів. У процесі вивчення різних навчальних предметів молодші школярі мають засвоїти знання про взаємозвязок і взаємовплив живої і неживої природи, природи і виробничої діяльності людей та необхідність мінімального втручання людини у природні процеси, які у випадку недбалого ставлення можуть стати незворотними і некерованими.Екологічне виховання покликане забезпечити підростаюче покоління науковими знаннями про взаємозвязок природи і суспільства, допомогти зрозуміти багатогранне значення природи для суспільства в цілому і кожної людини зокрема, сформувати розуміння, що природа - це першооснова існування людини, а людина - частина природи, виховати свідоме добре ставлення до неї, почуття відповідальності за навколишнє середовище як національну і загальнолюдську цінність, розвивати творчу активність щодо охорони та перетворення оточуючого середовища, виховувати любов до рідної природи. Коменський стверджував, що природа розвивається за певними законами, а людина - це частина природи, отже, в своєму розвитку людина підкоряється тим же загальним закономірностям природи [21, c. Виховна мета даної програми - пізнання закону дивовижної доцільності в природі і того «Великого розуму», яким «все створюється і управляється в природі і у всьому Всесвіті» [18, c.25]. Сухомлинський, - що школа майбутнього повинна найповніше використовувати для гармонійного розвитку людини все, що дає природа і що зможе зробити людина для того, щоб природа служила їй. Самою природою обумовлено соціальне призначення дитинства - адаптація дитини до природи і суспільства, здатність брати відповідальність за свої вчинки перед людьми, рослинним і тваринним світом.Розгляд проблеми оптимізації взаємозвязків і взаємозалежностей у системі «людини - суспільство - навколишнє середовище» має важливий і незаперечно актуальний сьогодні психолого-педагогічний аспект. За такого підходу ефективне вирішення комплексу психолого-педагогічних проблем формування екологічно вихованої особистості у навчально-виховному процесі, за нашим припущенням, має, насамперед, базуватись на поєднанні ідей «коеволюції» й «інвайроментальної парадигми» про незаперечний взаємозвязок і взаємозалежність людини і навколишнього середовища. Сутність цього положення полягає у формуванні в свідомості особистості стійких психологічних установок на необхідність рівноправного, партнерського існування людини і навколишнього середовища, визнання себе не власником природи чи окремих її обєктів, а одним з членів природної спільноти; Це положення сприяє усвідомленню учнями правила екологічного пріоритету діяльності: доцільною є та діяльність, яка не порушує екологічної рівноваги в природі, зберігає баланс прагматичної і непрагматичної взаємодії людини з природою; Це положення є найважливішим, оскільки сприяє усвідомленню учнями функціональної структури навколишнього середовища, яка за своїми законами впорядковує розмаїття явищ чи обєктів, котрі є її складовими, а також забезпечує організуюче та детермінуюче сприйняття окремих елементів навколишнього середовища, як цілісності [60];Зміст екологічного виховання складає «система взаємоповязаних понять, засвоєння учнями кожного з яких потребує спеціальної методичної підготовки вчителя» [1]. Водночас практика свідчить, що вчитель не завжди використовує можливості навчальних занять для екологічного виховання, формування екологічної культури учнів, їхньої самостійності, ініціативи у природоохоронній діяльності. Вчитель разом з дітьми може розвязувати проблемні ситуації всіма можливими шляхами: - через проблемне викладання знань учителем; Перш ніж разом з учнями приступити до екологічної роботи, вчителі уважно аналізують програму, зіставляють її зміст із підручником. Згідно з ними, цей матеріал, який учитель планує використати на уроці, має бути науково достовірним, перевіреним за кількома джерелами; доступним для розуміння його молодшими школярами, не переобтяженим зайвою, занадто детальною інформацією; співвідноситись

Зміст

Вступ

Розділ 1. Формування екологічної культури як психолого-педагогічна проблема

1 Теоретичні основи проблеми

2 Формування екологічної культури школярів:психолого-педагогічний аспект

3 Система екологічного виховання у сучасній початковій школі

Розділ 2. Практика забезпечення екологічного виховання молодших школярів в сучасних умовах

2.1. Система формування екологічної культури на уроках у початкових класах

2.2. Пошук шляхів вдосконалення системи формуванняекологічної культури молодших школярів

2.3. Авторські пропозиції і їх результативність

Висновки

Список використаних джерел

Додатки