Ціннісне ставлення до природи як основа послаблення екологічної кризи. Створення умов для вдосконалення знань, практичних умінь особистості у сфері взаємодії з природою, формування ціннісного, непрагматичного та відповідального ставлення до неї.
Центрально-український державний педагогічний університет імені Володимира ВинниченкаВступ України до Європейського співтовариства передбачає суттєві соціально-економічні й політичні зміни в нашій державі, орієнтацію на гуманістичні цінності, серед яких важливе місце посідає ціннісне ставлення до природи як основи послаблення екологічної кризи та забезпечення сталого розвитку суспільства. Відповідно до нормативних документів (Концепція національного виховання, Закони України "Про вищу освіту", "Про освіту", "Про загальну середню освіту", Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, Національна програма виховання дітей та молоді, Концепція екологічної освіти в Україні, Стратегія Європейської економічної комісії ООН (ЄЕК ООН) з освіти в інтересах збалансованого розвитку) та матеріалів Міжнародної конференції Тбілісі 35 з екологічної освіти для сталого розвитку, уточнюються завдання, форми, методи екологічного виховання особистості та способи впливу на її формування. Аналіз екологічних спецкурсів для студентів педагогічних університетів виявив чимало істотних вад: формування екологічних понять відбувається з однобічним вузьким нахилом, що відображує специфіку окремих дисциплін; при формуванні екологічних знань у різних навчальних дисциплінах часто трапляються повтори і паралелізм, а сформовані поняття, зазвичай, ізольовані одне від одного і незавершені; насичення навчальних курсів частковими фактами з біології культивує у студентів локальне мислення; розрізнені знання з окремих спецкурсів заважають студентам розуміти цілісну наукову картину світу у її сучасному баченні, формувати екологічний світогляд; застосування традиційного інформаційного підходу до навчання ("передачі знань") гальмує розвиток мислення, творчого індивідуального потенціалу субєктів навчального процесу; при викладанні спецкурсів мало враховуються методичні аспекти професійної підготовки; практично не здійснюється підготовка майбутнього вчителя до екологічного навчання і виховання школярів. Складаючи авторську програму формування в студентів - майбутніх вчителів екологічної компетентності основними завданнями вбачаємо: поглиблення, узагальнення та систематизація наукових знань про взаємодію людини (суспільства) і природи, самоцінність останньої, її суспільну та особистісну значущість, набутих при вивченні різних навчальних дисциплін; розвиток умінь застосовувати ці знання у практиці навчання та виховання школярів, здійснювати екологічну пропаганду та просвітництво; ознайомлення з інноваційними технологіями навчання і виховання; оволодіння методикою формування екологічної компетентності учнів; забезпечення високої фахової мобільності. Відповідно програма цієї підготовки передбачає взаємозвязок аспектів, що відображають структуру екологічної компетентності: пізнавальний (підвищення рівня знань про взаємодію людини і природи, формування умінь і навичок її пізнання та моніторингу); виховний (формування екологічно орієнтованого наукового світогляду, любові до природи, умінь і навичок її збереження); розвивальний (розвиток індивідуальних і професійних здібностей, навичок волонтерської роботи).
План
Основний зміст дослідження
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
