Формування ефективної структури цукрової промисловості України - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИНауковий керівник: доктор економічних наук, старший науковий співробітник, Слюсар Василь Данилович, Інститут економіки НАН України, провідний науковий співробітник відділу економічних відносин АПК. Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Александрова Валентина Петрівна, Інститут економічного прогнозування НАН України, заступник завідувача відділу технологічного прогнозування та інноваційної політики, м. Київ. кандидат економічних наук, доцент Мостенська Тетяна Леонідівна, Український державний університет харчових технологій Міністерства освіти і науки, доцент кафедри менеджменту, м. Захист відбудеться 30 травня 2000 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.150.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук в Інституті економіки НАН України за адресою: м.Київ-11, вул.В останні роки цукрова промисловість України перебуває в кризовому стані, значно відстає за рівнем ефективності виробництва від ряду зарубіжних країн і не спроможна виконувати найважливіші функції в господарському комплексі країни та інтегруватися в світову економіку. Через недостатню наукову розробку питань перспективного розвитку галузі, неповне врахування мікрорайонних умов, рівня ефективності виробництва й перспектив розвитку його сировинної бази нині в районах з високими потенціальними урожайністю і цукристістю буряків переважають заводи середньої та малої потужності, а нові потужні підприємства знаходяться за їх межами. Значний вклад у розробку цієї проблеми зробили співробітники Українського науково-дослідного інституту цукрової промисловості та Українського державного інституту з проектування підприємств цукрової промисловості. · узагальнити теоретичні основи правових, економічних і організаційних аспектів зарубіжного й вітчизняного досвіду формування ефективної структури цукрової промисловості та регулювання економічних відносин у виробництві; До основних результатів дослідження, які містять наукову новизну і виносяться на захист, належать такі: · методологічні та методичні основи формування ефективної структури цукрової промисловості України, розробки перспективної програми удосконалення виробничо-технічної бази цукробурякового виробництва, формування раціональної мережі підприємств і їх сировинних зон з урахуванням визначальних факторів (урожайності, цукристості та обсягів заготівлі буряків, виходу цукру), а також оптимальних розмірів підприємств і напрямів удосконалення їх розміщення;Необхідність реструктуризації підприємств зумовлюється, насамперед, низькою рентабельністю та збитковістю виробництва, надлишковими виробничими потужностями, високими затратами на виробництво продукції, утриманням обєктів соцкультпобуту, ускладненнями у збуті продукції через низькі конкурентоспроможність продукції та ефективність роботи збутових мереж, недостатнім захистом вітчизняного ринку від імпорту іноземних товарів. При розробці програми формування ефективної структури цукрової промисловості України необхідно виходити з ряду основних методичних положень, які визначаються її організаційно-технічними особливостями, зумовлюються призначенням і характером продукції, особливостями основних елементів виробництва (сировини, основних фондів і трудових ресурсів) та їх використанням у процесі виробництва: 1. Визначення перспектив розвитку цукрової промисловості повинно здійснюватися з урахуванням необхідності дальшого підвищення ефективності бурякового і цукрового виробництв, оскільки найповніше вона проявляється за умови їх узгоджених розвитку і розміщення, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, прогресивних форм організації виробництва, оптимізації розмірів підприємств і тривалості виробничого періоду. Оскільки сучасний рівень цукрової промисловості в Україні не дозволяє використати потенціальні можливості щодо збільшення випуску цукру і підвищення ефективності його виробництва, то реструктуризація цукробурякової галузі та удосконалення її виробничої структури повинні здійснюватися у напрямі підвищення рівня концентрації цукрового виробництва, і в першу чергу - в районах з сприятливими природно-економічними умовами для розвитку буряківництва. Починаючи з 1991 р. обсяг виробництва цукру в Україні значно скоротився, і вже в 1997 р. вона займала 12-е місце серед країн світу, що виробляли цукор з буряків.В останні роки, через недостатню наукову розробку питань перспективного розвитку галузі, неповне врахування мікрорайонних умов і рівня ефективності буряківництва в ряді областей і районів не повністю використовувалися потенціальні можливості щодо збільшення обсягу виробництва продукції та зменшення її собівартості, що призвело до збитковості багатьох заводів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ