Формування ефективних інститутів в умовах трансформаційної економіки - Дипломная работа

Різні напрями сучасного інституціоналізму (неоінституціоналізм, эволюционная економічна теория, теория регуляции і ін.) утворюють быстроразвивающуюся область теоретичних досліджень. В той же час розвиток інституційної теорії зазнає певні труднощі, обумовлені недостатньою розробленістю наукового інструментарію, і, перш за все, тим, що центральна категорія цієї теорії - соціально-економічний інститут - трактується багатозначно і недостатньо безумовно. За кожним з трактувань ховається певний зміст і різне розуміння тієї ролі, яку категорія інститут грає в концептуальному дослідженні економічних систем. Не дивлячись на найширше використання терміну, питання про те, чому і як склалося суперечливе різноманіття в його розумінні, в якому співвідношенні і звязку знаходяться різні трактування категорії економічний інститут один з одним, з різним перебігом економічної думки і з реальними процесами в економічній історії, залишається відкритим і вимагає свого рішення. До цих пір в літературі активно дискутуються не тільки чинники генезису страновых інститутів, взаємозвязку між інститутами різних рівнів, характер і ступінь впливу економічної практики на формування інституційної структури економіки, але і підходи до визначення і аналізу суті самого поняття інституту, а також до його ціннісної характеризації і емоційного забарвленняІнституціоналізм (від латинського institutum - установлення, установа)-один із провідних напрямків сучасної економічної думки, що розглядає економіку як нерівновагу систему, всі основні структури якої піддані постійним соціальним змінам. На початку XX ст. учені-економісти США, активізувавши аналіз монополістичних тенденцій, що посилилися, в економіці і сприяючи "антитрестовій" політиці власної країни, знайшли статус лідерів концепцій соціального контролю над економікою, здійснюваного різноманітними методами. Іншими словами, інституціоналізм як предмет свого аналізу висуває як економічні, так і неекономічні проблеми соціально-економічного розвитку. По-друге, історизм в дослідженнях німецької школи виявлявся переважно в затвердженні природного характеру ринкових економічних відносин і підтримці положення про автоматичне встановлення рівноваги в економіці на всьому протязі розвитку людського суспільства. Веблен, - це, по суті справи, поширений образ думки про те, що стосується окремих відносин між суспільством і особою і окремих виконуваних ними функцій; і система життя суспільства, яке може з психологічного боку бути охарактеризована у загальних рисах як превалююча духовна позиція або поширене уявлення про спосіб життя в суспільстві" .Якщо не обмежувати себе яким-небудь відомим визначенням, то інститут, або інституція, можна віднести до всього, що завгодно, що створено людиною, зрозуміло, в ідеальній сфері. Все засноване ідеальне, однак обовязкове й що відтворюється, існуюче й діюче, є інститут: відношення, норма, закон, родина, громада, держава, реміснича майстерня, фабрика, корпорація, банк, гроші, ціна, державний бюджет - все це інститути, причому, помітимо, ідеальні, тому що матеріальними інститути бути не можуть, матеріальними є лише речі, продукти, предмети, механізми, спорудження, усе, що завгодно, але тільки не інститути. Папір, що представляє гроші, сама по собі не інститут, але ставши грішми - уже інститут, а цифра, на ній позначена, ще більший інститут, а закріплена законом і підтверджувана практикою відносин - ще більш серйозний інститут[38.с.57]. В економіці, куди не кинь, усюди інститути, які становлять один дуже великий, прямо таки безмірний, інститут, а інститут цей - сама економіка - не просто складається з інститутів, але й провадить - як матка - різні інститути: елементарні, приватні, локальні, мережні. А якщо врахувати, що економіка - це цивілізація, а будь-яка цивілізація, у якій є досить більша економіка, економіку завжди цивілізує, тобто повністю собою пронизує, то інституціальна картина самої економіки, не говорячи вже про картину суспільства у звязку з економікою, виглядає дуже складної, різноманітної й масштабної.Інституціональна структура - це певний упорядкований набір інститутів, що створюють матриці економічного поводження, що визначають обмеження для господарюючих субєктів, які формуються в рамках тієї або іншої системи координації господарської діяльності. Формальні обмеження, правила й інститути виникають, як правило, на базі вже існуючих неформальних правил і механізмів, що забезпечують їхнє виконання. Правила, що конституюють інститут, мають сенс тільки тоді, коли вони застосовуються більш ніж до однієї людини. Із цього погляду будь-який інститут - це набір певних правил, тоді як правила - не завжди інститут. Правила, що безпосередньо визначають альтернативи для формулювання інших правил і поддающиеся зміні з більшими витратами, є глобальними.В Україні структурні процеси, що відбуваються в суспільстві й економіці, є практично некерований і неконтрольованими, вектор інституціональних змін не визначений і не формалізований. Остання вивчає найбільш за

Зміст

Вступ

ГЛАВА 1 СУТНІСТЬ ІНСТИТУТІВ ТА ЇХ МІСЦЕ В СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІЙ СТРУКТУРІ СУСПІЛЬСТВА

1.1 Інституціоналізм як методологічна та теоретична база дослідження інституціональної структури суспільства

1.2 Інститути. Їх сутність та види

1.3 Інституціональна система, та її структура

ГЛАВА 2 ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМКИ ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНИХ ІНСТИТУТІВ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ

2.1 Інституціональна структура перехідної економіки та її особливості

2.2 Становлення ефективного інституту власності

2.3 Проблеми формування ефективних ринкових інститутів

2.4. Становлення громадянського суспільства як фактор підвищення ефективності інституціональних перетворень

Висновки

Література