Розробка методики навчання діалогічного мовлення з використанням української фразеології на всіх етапах навчання української мови і з урахуванням характерних рис мовлення, а також психофізіологічних особливостей учнів. Аналіз програми з української мови.
Аннотация к работе
Проаналізувавши динаміку мовлення учнів, можна відзначити тенденцію до збіднення групи засобів народно-поетичної фразеології, що входить у мовлення через фольклор, побутове спілкування, художню літературу, усне діалогічне мовлення. Потреба навчати школярів діалогічного мовлення набула особливої актуальності у звязку з визначеною Критеріями оцінювання навчальних досягнень шестикласників з рідної мови необхідністю щосеместрової перевірки рівня сформованості вмінь і навичок діалогічного мовлення та оперування фразеологізмами. Вчитель сприяє спілкуванню, допомагає учням досягти автономії в оволодінні мовленнєвими, мовними, невербальними засобами комунікації. Адже, як відомо з власних спостережень, у школі на уроках української мови далеко не всіх умов додержуються як вчителі, так і учні. Дуже часто використовується такий вид роботи, як «учитель - учні», а не «учні - учні»; матеріал використовується штучний і не веде до створення життєвих умов та ситуацій спілкування.Діалогом називають форму мовлення, що «характеризується зміною висловлювань двох або декількох (полілог) мовців (співрозмовників) і безпосереднім звязком висловлювань із ситуацією» [38, 74]. Діалог визначають як «розмову двох або більшої кількості осіб» [26, 83], «форму мовлення, при якій проходить безпосередній обмін висловлюваннями між двома або декількома особами» [37, 69], до визначення діалогу додасться, що «з діалогу виділяють полілог - розмову декількох осіб, учасників комунікативного акту. Під терміном «діалог» будемо розуміти і сам процес мовленнєвої діяльності (діалогування) і його результат діалогічний текст. «Діалогування - це процес мовленнєвої взаємодії, який передбачає обмін репліками» [42, 6-7]. Питання у такому діалозі мають бути семантично автономними, самостійними; необхідно уникати занадто довгих запитань; у запитанні повинен бути вказаний очікуваний тип відповіді (великий вибір із альтернатив або вільна відповідь); у випадку альтернативного запитання його формулювання повинно забезпечити рівну припустимість вибору будь-якої альтернативи; не можна ставити тривіальні чи непосильні за трудністю запитання; питання необхідно чергувати таким чином, щоб можна було отримати відповіді «за» чи «проти» певної тези; формулювання питання неповинно мати підказуючий характер.Крім спільних із лексикологією аспектів розгляду, фразеологія має свої специфічні завдання: вивчення особливостей структури фразеологічній одиниць і механізму витворення семантичної цілісності у сполученнях слів, визначення причин фразеологізації їх; дослідження взаємовідношень фразеологічних зворотів з іншими лінгвістичними одиницями - словом, словосполученням, реченням; зясування історико-етимологічної основи фразеологічних одиниць, внутрішня форма яких утрачена; вивчення законів розвитку фразеологічного складу; вироблення наукової системи опрацювання різнотипних фразеологічних структур у загальномовних та в спеціальних фразеологічних словниках тощо. Фразеологічні одиниці відзначаються рядом ознак, що дозволяють вважати їх самостійними одиницями мови, відмінними від інших лінгвістичних одиниць - від слова, звичайного словосполучення, речення,-хоч вони мають з останніми немало спільного. Далеко не всі фразеологічні одиниці семантично співвідносяться з словом, тому іноді неможливо передати значення фразеологізму одним словом (пор. між Сціллою і Харібдою; точити зуби; піймати облизня і под.) [46, 335-336]. 2) відтворюваність у мовленні; 3) граматичну організацію ФО за моделями сполучень слів; 4) наявність у ФО мінімум двох слів; 5) нарізнооформленість елементів ФО; 6) незмінний порядок слів; 7) стійкість лексико-граматичного складу; 8) деякі особливості наголосу; 9) семантичну цілісність і можливість виділення ФО за значенням у потоці мовлення; 10) синонімічну замінність словом або фразеологічною одиницею; 11) семантичну ідіоматичність; 12) глобальність значення деяких розрядів ФО; 13) цілісність номінації, спрямованість значення всієї фразеологічної одиниці на позначуване; 14) стабільність значення ФО стосовно позначуваного або того, що виражається; 15) закінченість ФО; 16) функції фразеологічної одиниці стосовно позначуваного; 17) синтаксичну роль ФО [48, 11-12]. Фразеологічні одиниці, функціонально співвідносні з словом і за цією ознакою названі лексичними ідіомами (напр., брати гору - перемагати; прикусити язика - замовкнути; замилювати очі - обманювати; виводити на чисту воду - викривати; вільний птах - незалежний; за тридевять земель - далеко; кури не клюють - багато тощо), визнають за обєкт фразеології прихильники обох поглядів.О.О.Леонтьєв вказує на те, що мета і мотив стимулюють, спонукають до мовлення, визначають зміст мовлення і його форму. Для дослідження психологічних передумов формування мовленнєвих умінь і навичок у діалозі потребують свого висвітлення такі питання, як: 1) мовлення як діяльність, 2) мовлення та мислення, 3) мовлення й мотиви, 4) мовлення та емоції. Психологія розглядає мовлення передусім як засіб спілкування: «мовлення є засобом мислення і по
План
Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичні засади навчання діалогу засобами фразеології
1.1. Діалог в усномовленнєвому спілкуванні
1.2. Фразеологізми в діалогічному мовленні
1.3. Психолого-педагогічні особливості
Розділ 2. Експериментальне дослідження проблеми формування діалогічного мовлення фразеологічними засобами