Формування діалогічного мовлення шестикласників засобами української фразеології - Дипломная работа

Проаналізувавши динаміку мовлення учнів, можна відзначити тенденцію до збіднення групи засобів народно-поетичної фразеології, що входить у мовлення через фольклор, побутове спілкування, художню літературу, усне діалогічне мовлення. Потреба навчати школярів діалогічного мовлення набула особливої актуальності у звязку з визначеною Критеріями оцінювання навчальних досягнень шестикласників з рідної мови необхідністю щосеместрової перевірки рівня сформованості вмінь і навичок діалогічного мовлення та оперування фразеологізмами. Вчитель сприяє спілкуванню, допомагає учням досягти автономії в оволодінні мовленнєвими, мовними, невербальними засобами комунікації. Адже, як відомо з власних спостережень, у школі на уроках української мови далеко не всіх умов додержуються як вчителі, так і учні. Дуже часто використовується такий вид роботи, як «учитель - учні», а не «учні - учні»; матеріал використовується штучний і не веде до створення життєвих умов та ситуацій спілкування.Діалогом називають форму мовлення, що «характеризується зміною висловлювань двох або декількох (полілог) мовців (співрозмовників) і безпосереднім звязком висловлювань із ситуацією» [38, 74]. Діалог визначають як «розмову двох або більшої кількості осіб» [26, 83], «форму мовлення, при якій проходить безпосередній обмін висловлюваннями між двома або декількома особами» [37, 69], до визначення діалогу додасться, що «з діалогу виділяють полілог - розмову декількох осіб, учасників комунікативного акту. Під терміном «діалог» будемо розуміти і сам процес мовленнєвої діяльності (діалогування) і його результат діалогічний текст. «Діалогування - це процес мовленнєвої взаємодії, який передбачає обмін репліками» [42, 6-7]. Питання у такому діалозі мають бути семантично автономними, самостійними; необхідно уникати занадто довгих запитань; у запитанні повинен бути вказаний очікуваний тип відповіді (великий вибір із альтернатив або вільна відповідь); у випадку альтернативного запитання його формулювання повинно забезпечити рівну припустимість вибору будь-якої альтернативи; не можна ставити тривіальні чи непосильні за трудністю запитання; питання необхідно чергувати таким чином, щоб можна було отримати відповіді «за» чи «проти» певної тези; формулювання питання неповинно мати підказуючий характер.Крім спільних із лексикологією аспектів розгляду, фразеологія має свої специфічні завдання: вивчення особливостей структури фразеологічній одиниць і механізму витворення семантичної цілісності у сполученнях слів, визначення причин фразеологізації їх; дослідження взаємовідношень фразеологічних зворотів з іншими лінгвістичними одиницями - словом, словосполученням, реченням; зясування історико-етимологічної основи фразеологічних одиниць, внутрішня форма яких утрачена; вивчення законів розвитку фразеологічного складу; вироблення наукової системи опрацювання різнотипних фразеологічних структур у загальномовних та в спеціальних фразеологічних словниках тощо. Фразеологічні одиниці відзначаються рядом ознак, що дозволяють вважати їх самостійними одиницями мови, відмінними від інших лінгвістичних одиниць - від слова, звичайного словосполучення, речення,-хоч вони мають з останніми немало спільного. Далеко не всі фразеологічні одиниці семантично співвідносяться з словом, тому іноді неможливо передати значення фразеологізму одним словом (пор. між Сціллою і Харібдою; точити зуби; піймати облизня і под.) [46, 335-336]. 2) відтворюваність у мовленні; 3) граматичну організацію ФО за моделями сполучень слів; 4) наявність у ФО мінімум двох слів; 5) нарізнооформленість елементів ФО; 6) незмінний порядок слів; 7) стійкість лексико-граматичного складу; 8) деякі особливості наголосу; 9) семантичну цілісність і можливість виділення ФО за значенням у потоці мовлення; 10) синонімічну замінність словом або фразеологічною одиницею; 11) семантичну ідіоматичність; 12) глобальність значення деяких розрядів ФО; 13) цілісність номінації, спрямованість значення всієї фразеологічної одиниці на позначуване; 14) стабільність значення ФО стосовно позначуваного або того, що виражається; 15) закінченість ФО; 16) функції фразеологічної одиниці стосовно позначуваного; 17) синтаксичну роль ФО [48, 11-12]. Фразеологічні одиниці, функціонально співвідносні з словом і за цією ознакою названі лексичними ідіомами (напр., брати гору - перемагати; прикусити язика - замовкнути; замилювати очі - обманювати; виводити на чисту воду - викривати; вільний птах - незалежний; за тридевять земель - далеко; кури не клюють - багато тощо), визнають за обєкт фразеології прихильники обох поглядів.О.О.Леонтьєв вказує на те, що мета і мотив стимулюють, спонукають до мовлення, визначають зміст мовлення і його форму. Для дослідження психологічних передумов формування мовленнєвих умінь і навичок у діалозі потребують свого висвітлення такі питання, як: 1) мовлення як діяльність, 2) мовлення та мислення, 3) мовлення й мотиви, 4) мовлення та емоції. Психологія розглядає мовлення передусім як засіб спілкування: «мовлення є засобом мислення і по

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади навчання діалогу засобами фразеології

1.1. Діалог в усномовленнєвому спілкуванні

1.2. Фразеологізми в діалогічному мовленні

1.3. Психолого-педагогічні особливості

Розділ 2. Експериментальне дослідження проблеми формування діалогічного мовлення фразеологічними засобами

2.1. Стан навчання діалогічного мовлення

2.2. Засвоєння знань

2.3. Система вправ для навчання діалогу

2.4. Результати формувального експерименту

Висновки

Список використаної літератури

Додатки