Формування архітектури мурованих церков Галичини кінця XVIII - початку XX століть (на прикладі Львівської єпархії) - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата архітектуриОсобливою її роль була на теренах Галичини, де до першої третини ХХ ст. національність визначали за релігійною приналежністю та архітектурою. У межах Львівської, Перемишльської та Станіславської єпархій він представлений понад 1000 церквами, спорудження яких відбувалося у час різких змін стильових напрямків наприкінці XVIII - на початку ХХ ст., в умовах “утиску”, “застою” та активного “пошуку”, які не досліджено і не висвітлено у загальних та окремих працях з історії української архітектури цього періоду. Досвід будівництва церков в умовах загальної кризи архітектури у середині ХІХ ст., окупації українських земель та силового впливу на вибір стилю для храму, зростання національної свідомості та національного визвольного руху, з яким повязане створення товариств “Просвіта”, “Руська Бесіда”, “Товариство для розвою руської штуки”, “Союз студентів архітектури”, архітектурних комісій, ролі особистостей, котрі впливали на процес формування архітектури мурованих церков Галичини і перешкодили зовнішнім силам знищити національні традиції в сакральній архітектурі, не вивчений і належно не оцінений, не було створено цілісної картини формування храмів цього періоду в стилістичному й архітектурно-композиційному аспектах. Актуальність дослідження мурованих церков цього періоду зумовлена сучасними процесами державного самоутвердження, інтеграцією нашої держави в Європейську спільноту, зацікавленістю нашою історією та гострими проблемами, які виникли від 1990-х років під час масового будівництва церков. Усе це потребує висвітлення усіх сторінок історії української архітектури та її особливостей для визначення нашого внеску у світову культурну спадщину, дослідження окремих та загальних проблем сакральної архітектури цього періоду для означення основних принципів формування стильових і архітектурно-композиційних вирішень церков у ХХІ ст.Завади, які допомогли створити загальну картину генези формування сакральної архітектури в Україні, а також щорічник Держбуду України “Архітектурна спадщина”, повний реєстр памяток архітектури та містобудування України, список найважливіших історичних сіл України та їх памяток, які ще раз підтвердили, що церкви зазначеного періоду в цих новітніх виданнях не досліджувались і тема не розглядалась. Основними джерелами для вивчення були шематизми за 1882, 1904,1918, 1924, 1931, 1932, 1935 р., на основі яких виявлено понад 1000 мурованих церков 1772 - 1918 рр. Для опрацювання відібрано 511 церков Львівської єпархії та “вибірково” залучено церкви Перемишльської і Станіславської єпархій. Виявлено, що 49 обєктів зруйновано або ґрунтовно перебудовано, для 462 церков зібрано польовий та архівний матеріал, на основі якого складено каталог церков, що став комплексною базою дослідження. Встановлено, що зі зміною соціально-політичного статусу Галичини з 1772 р. по 1918 р. були спроби здійснити силовий тиск, спрямований на зміну архітектурного образу української церкви (ліквідація у 1780 - 1790 рр. великої кількості греко-католицьких монастирів та церков; запропоновані на початку ХІХ ст. проекти для будівництва у “терезіанському” стилі; будівництво німецьких колоній і кірх; наступ польської шовіністичної експансії у 1850 - 1860 рр. на українську культуру й архітектуру; активне будівництво владою костелів; спроби іноземних архітекторів вплинути на архітектуру церков). На основі шематизмів, методом аналітичного аналізу співвідношення кількості парафіян із кількістю церков у Львівській єпархії встановлено, що у місцевостях, сприятливих для деревяного будівництва, муровані церкви будувались лише в тих випадках, коли населені пункти розташовувалися на важливих комунікаційних шляхах, де була велика кількість парафіян та економічні передумови (Калуський, Долинський, Тухлянський, Сколівський, Стрийський деканати); у місцевостях, де були складні транспортні сполучення, несприятливий рельєф і дефіцит будівельних матеріалів, будівництво мурованих церков велося рідко і тільки невеликої місткості (Рожнятівський деканат); у місцях, де наявні поклади будівельних матеріалів для мурованого будівництва та слабо розвинуті транспортні та економічні звязки, переважали муровані церкви невеликої місткості, а будівництво великих храмів велося порівняно мало, тільки у чисельних населених пунктах (Перемишлянський, Щирецький, Миколаївський деканати); зі сприятливим транспортним сполученням і дефіцитом природних будівельних матеріалів велося переважно будівництво мурованих церков великої місткості (Яричівський, Винницький, Бобрецький, Стрілиський, Олеський деканати).Аналіз літературних, архівних джерел, наукових праць, Інтернет-ресурсів показав, що на сьогодні немає дослідження, яке дало б змогу відтворити цілісну картину формування архітектури мурованих церков Галичини кінця XVIII - початку ХХ ст., і вони не були обєктом дослідження.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ