Формування і розвиток системи наукових ступенів і вчених звань в Україні в контексті світового досвіду: історико-юридичне дослідження - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТАВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук Робота виконана у відділі історико-правових досліджень Інституту держави і права імені В.М. кандидат юридичних наук, Міхневич Людмила Володимирівна, Державний вищий навчальний заклад «Київський Національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», доцент кафедри конституційного і адміністративного права. Захист відбудеться «8» квітня 2011 року о 16 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради К 26.053.18 у Національному педагогічному університеті імені М. П. З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Національного педагогічного університету імені М. П.Гостра дискусія щодо ефективності сучасної системи наукових (учених) ступенів і звань та її правового закріплення триває і в незалежній Україні. З одного боку, залишається необхідним державний контроль за рівнем підготовки науковців і освітян, з іншого - визріває потреба вивести цю справу з-під монополії державних структур і повернути її, як це історично склалося у світі, до самих учених. Проте, виявлення передумов та джерел появи законодавчих актів різного рівня про порядок надання (присудження, присвоєння) наукових ступенів та вчених звань, розкриття національних та світових тенденцій його становлення, закономірностей та умов, що забезпечують його стабільність та перспективи розвитку, визначається як основна задача «наукового менеджменту», що має неабияке практичне значення, а наявність великої та різноспрямованої юридичної спадщини з обраної тематики, накопиченої на теренах України, потребує не тільки осмислення, а й узагальнення. Мета дослідження полягає в узагальненні з урахуванням загальносвітової практики вітчизняного досвіду правового регулювання присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань та виробленні рекомендацій щодо врахування цього досвіду в сучасній Україні. Дисертаційне дослідження виходить з необхідності всебічного, конкретного і системного вивчення правового регулювання надання наукових ступенів і вчених звань в Україні.Водночас, у контексті розгляду загальних проблем історії науки та освіти, оцінки ефективності атестаційних процедур дослідники зверталися до окремих аспектів питання у різножанрових наукових розвідках, які за проблемно-історичним принципом доцільно розподілити на: 1. У радянські часи увага авторів, первинно сконцентрована на загальних питаннях присудження учених ступенів і звань у Російській імперії, поступово зміщується до вивчення й обговорення проблем розвитку правових ідей у даній сфері, завершуючись створенням цілісної програми виявлення, збирання та бібліографічного опису дисертаційних робіт, із наголосом на історичний аспект, динаміку ідей та їх відбиття в законодавстві. Основними одиницями понятійно-термінологічного апарату дослідження визначені номінації первинних наукових (учених, академічних) титулів, значною мірою успадкованих сучасною академічною спільнотою (наприклад, школяр, студент, бакалавр, магістр, спеціаліст, ліценціат, кандидат, доктор, асистент, приват-доцент, доцент, професор, молодший науковий співробітник, старший науковий співробітник тощо), які доцільно розподіляти на «посади», «кваліфікації», «наукові ступені», «учені звання» й «академічні звання», а також номінації елементів та етапів науково-атестаційного процесу. У Розділі ІІ «Історичні витоки сучасної системи наукових ступенів і вчених звань в Україні» розглядається виникнення і первинний досвід функціонування університетів, формування системи вчених ступенів і звань, що повязується з уніфікованим характером Середньовічної Європи - Pax Latina - із єдиною перстратною (латинською) мовою, єдиним віросповіданням, системою безперешкодної міграції інтелектуального товару та з необхідністю продукування високоосвічених фахівців для забезпечення діяльності в різних суспільних сферах у період економічного зростання. «Набуття первинного досвіду формування системи наукових ступенів та вчених звань (від доби середньовічного університету до Нового часу)» аналізується перший досвід заснування наукової титулатури, який традиційно повязують з Болонським університетом, де в 1130 р. зявляється перший у світовій практиці вчений ступінь доктора наук у двох іпостасях: doctor legum - знавець цивільного права та doctor canonum - знавець права церковного, - що був не тільки відзнакою заслуг ученого, а й надавав права виходу з ученої корпорації і самостійного здійснення наукової та/або навчальної роботи.У висновках здобувачем сформульовано найсуттєвіші результати дослідження, наведено теоретичні узагальнення та нове вирішення наукового завдання зясування історичного досвіду функціонування інституту присвоєння наукових ступенів та присудження вчених звань, ролі різних титулатурних традицій та їх впливу на розвиток вітчизняної правознавчої бази наукового та науково-педагогічного атестаційного процесу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ