Значення та витоки компаративістської рефлексії Фрая. Розкриття новаторського змісту традиції у тлумаченні. Особливості наукового і художнього синтезу як ознаки індивідуальної методології науковця. Характеристика взаємодії критики і суспільного життя.
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРобота виконана на кафедрі іноземних мов факультетів гуманітарного профілю Таврійського національного університету імені Володимира Вернадського Міністерства освіти і науки України Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Хлибова Наталя Олександрівна, Таврійський національний університет імені Володимира Вернадського, завідувач кафедри іноземних мов факультетів гуманітарного профілю. Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Нарівська Валентина Данилівна, Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, професор кафедри зарубіжної літератури; З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара (49050, м.Двадцяте століття нерідко називають “добою критики”, оскільки літературознавство і критика (в англійській мові ці поняття позначаються одним терміном - “criticism”) набули небаченого до цього розвитку. Якщо у XIX столітті англійська наука сприймала критику як “вторинну літературу”, то у XX - вже не тільки як провідну гуманітарну науку, а, за зізнанням одного з найвпливовіших сучасних літературознавців Н.Фрая, як “центр культурного життя”. Про його вплив на літературознавчу і ширше - гуманітарну думку свідчить довідникова англомовна література, де знаменита “Анатомія критики” (1957) визнана найбільш цитованою книгою в гуманітарних науках, а за частотою згадування імя дослідника стоїть на девятому місці у списку найвидатніших особистостей світової культури. Актуальність дослідження полягає і в тому, що обєктивність оцінки наукової спадщини Н.Фрая надає можливості доторкнутися до набутків усього сучасного західного літературознавства, оскільки в його працях, як у ні чиїх інших, асимільовані практики всіх сучасних підходів до художньої творчості - від психоаналізу, поширеного на початку XX століття, до розроблених в кінці століття рецептивної критики і деконструктивізму. Наразі випала нагода спростувати ідеологічні збочення в оцінках його праць, неупереджено розкрити їх наукове значення на тлі становлення взаємодії власне теоретичної й історико-літературної думки у контексті традицій і новаторства, різнопланових методологій і методик дослідження, напрацьованих у ХХ столітті світовою філологією, а також поглибити розуміння ролі критики як такої і постаті критика не лише в науковому, а й суспільному бутті, зіставляючи з попередніми культурними епохами, що, в свою чергу, потребувало застосування розмаїтих методик компаративного аналізу.Один із розділів його відомої книги “День леопардів” (1976) має назву “Нортроп Фрай: Критика як міф”. Вона звучить іронічно, оскільки зіставляє критику як наукове знання з поняттям “міф”, що вживається у вузькому значенні - вигадки. Водночас П. де Мен звинувачував Н.Фрая в тому, що він перетворював літературу не просто на “предмет” для вивчення, а на “гігантський труп для анатомування”. При цьому науковець зазначив, що література є не предметом, а обєктом вивчення літературознавства (“як природа - обєкт фізики”), тоді як критика співвідноситься з мистецтвом так само, як історія з подієвістю, а філософія з мудрістю. І Біблія, і міф, уважав учений, можуть слугувати критику “граматикою літературних архетипів”, тобто бути тією основою, на яку повинен спиратися науковець у своїх дослідженнях.
План
2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
