З’ясування існуючих підходів різних вчених з приводу періодизації розвитку порівняльного правознавства. Визначення загальних аспектів та особливостей історичного розвитку та особливостей порівняльного правознавства в різні періоди його формування.
Розвиток та зміцнення незалежної Української держави, її прилучення до європейських і світових інтеграційних процесів нерозривно звязані з формуванням національної правової системи, яка б відповідала сучасним тенденціям правового розвитку та міжнародним стандартам. Це в свою чергу значно актуалізує питання дослідження порівняльного права у вітчизняній юридичній науці та перспектив його подальшого розвитку. Загальний огляд історії формування і розвитку порівняльного правознавства представляється необхідним, оскільки він дозволяє розглянути еволюцію основних напрямів розвитку даної галузі науки з перших днів їх формування і до теперішнього часу, що дасть змогу визначити місце порівняльного правознавства в системі інших юридичних наук та встановити його істинну природу. Актуальність такого дослідження також обумовлена нечисленністю українських досліджень, присвячених безпосередньо історії порівняльного правознавства, а також описовість, відсутність звернення до першоджерел, що характеризує відповідні розділи в багатьох узагальнюючих працях та підручниках, свідчить про слабку концептуалізацію предмета в українській юридичній компаративістиці, не сформованість її ретроспективного бачення, а відповідно й її сучасного стану та подальших перспектив. Визначена мета дослідження зумовила наступні завдання: Опрацювати критичну літературу, яка становить теоретичну базу для подальшого дослідження.Сучасний стан порівняльного правознавства не можна повністю зрозуміти без розгляду його більш ніж тисячолітньої історії. Розглядаючи предмет, метод, ціль та функції юридичної компаративістики, можна отримати науково обґрунтовані висновки тільки в тому випадку, якщо науковці будуть брати до уваги історичний шлях, пройдений порівняльним правознавством, виникнення та основні етапи розвитку. У цьому розділі ми розглянемо основні праці, присвячені розвитку юридичної компаративістики та проаналізуємо основні питання щодо періодизації розвитку порівняльного правознавства. Зокрема, першим українським ученим, який дослідив історію становлення порівняльного правознавства, став М. Ренненкампфа, порівняльне правознавство стало науковим у 20-х роках ХІХ ст., що було повязано з розвитком та суперечкою історичної та філософської шкіл юридичної думки.На думку західних дослідників, саме тут вперше зявилися не тільки порівняльно-правові ідеї, а й перший практичний досвід проведення порівняльних досліджень в галузі держави і права . Хуг, що представники одних народів і держав ретельно вивчали норми, які здалися їм більш досконалими, ніж свої власні, правові норми, принципи та інститути, що функціонували в межах кордонів інших держав, з метою їх повного або часткового прийняття, пристосування і використання. У розглянутий період вплив ідей порівняльного правознавства позначався не тільки на взаємозвязку і взаємодії правових систем Стародавньої Греції та Стародавнього Риму, але і на взаєминах правових систем самих грецьких міст-полісів. Важливим свідченням зародження і розвитку порівняльно-правових ідей у Стародавній Греції і Стародавньому Римі поряд з названими проявами слід розглядати також наукові праці античних філософів, юристів, істориків, при написанні яких використовувався порівняльно-правовий метод або ж порівняльно-правові ідеї, принципи, нарешті, сам порівняльно-правовий матеріал. У своїх знаменитих «Законах» Платон порівнює закони різних грецьких полісів і на підставі цього порівняння пропонує конструкцію ідеальної держави, в якій діють найбільш досконалі, з його точки зору, для такої держави закони з числа всіх розглянутих.Дійсно, перші кроки на шляху формування порівняльного правознавства мали явно практичну спрямованість. Це була мета, швидше протиставлення, ніж порівняння: треби було донести, що правовий розвиток, породжений французькою революцією, зовсім не обовязковий для інших країн. Марченко, становлення і розвиток порівняльного правознавства в Німеччині було повязано з іменами учених, діяльність яких розвивалася одночасно в трьох напрямах: 1) наукова діяльність на широкій порівняльній основі і створення філософсько-історичних концепцій порівняльного права; 2) практична діяльність з підготовки проектів нових законодавчих реформ; 3) діяльність, яка була спрямована на інформування юристів про стан права і реформи за кордоном. Фейєрбаха (1775-1833), який першим здійснив порівняння сучасних йому правових систем із метою вдосконалення законодавчої політики. Він займався порівнянням як у практичному, так і в теоретичному плані, і навіть намагався створити науку порівняльного права, яку трактував як загальну історію права.Як би підводячи підсумки попереднього розвитку і намічаючи подальші перспективи порівняльного правознавства, в 1900 р. в Парижі відбувся I Міжнародний конгрес порівняльного права.
План
Зміст порівняльний правознавство вчений історичний
Вступ
Розділ 1. Основні підходи щодо періодизації розвитку порівняльного правознавства
Розділ 2. Історичні етапи становлення порівняльного правознавства
2.1 Зародження та розвиток ідей порівняльного правознавства в античний період та середні віки
2.2 Еволюція ідей порівняльного правознавства в XIX столітті
2.3 Розвиток порівняльного правознавства в XX столітті
Розділ 3. Особливості розвитку порівняльного правознавства в Україні
3.1 Розвиток ідей порівняльного правознавства в дореволюційній Україні
3.2 Становлення порівняльного правознавства в радянський період
3.3 Порівняльне правознавство в незалежній Україні
Висновки
Список використаної літератур
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
