Форми вираження авторської свідомості в російській літературній казці 30-50-х років XIX століття - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукЦе дало змогу виокремити основні типи організації оповіді у творах даного жанру та стверджувати, що саме автор є значущим центром, втіленням активної енергії. Это дало возможность выделить основные типы организации повествования в произведениях данного жанра и утверждать, что именно автор является значимым центром воплощения активной энергии. В диссертации систематизированы и проанализированы работы исследователей русской литературной сказки и была выявлена недостаточность изученности литературной сказки, еще до конца не освободившейся от статуса маргинального жанра. Особое место в исследовании отводится вопросу о происхождении термина «автор», исследовано развитие понятий «образ автора», «авторское сознание» в современном литературоведении, определены причины актуализации этих понятий на разных стадиях развития общества. За основу были приняты взгляды на категорию образа автора, заложенные в работах М.А якщо такі й є, то вони в основному стосуються відмінностей між фольклорною та літературною казками, і акцентується увага на тому, що на основі сюжетів і мотивів фольклорної казки письменники пишуть свої твори, літературні казки. Якщо в народній казці автор колективний - народ, то літературна казка належить одному, чітко визначеному автору, у свідомості якого у своєрідний спосіб знаходить своє відображення фольклорний матеріал. Однак ці визначення не синонімічні й відбивають різний ступінь співвідношення понять автор - художній твір. Автор традиційно є носієм певної точки зору щодо дійсності, висловленням якої є весь твір, але у прямій, найбільш відвертій формі її репрезентовано у його власному мовленні. Таким чином, актуальність досліджуваної теми визначається двома важливими аспектами: з одного боку, недостатнім вивченням самої літературної казки, яка ще не до кінця позбулася статусу маргінального жанру, а з іншого - дискусійністю проблеми автора, розвязання окремих аспектів якої повинні забезпечити більш глибокий ступінь дослідження форм авторської свідомості у літературній казці, де наявність авторського начала власне й визначає межу між казкою фольклорною та літературною.Шустов та ін.), дисертантка зазначає, що основними жанровими ознаками літературної казки є наявність у ній певної «пражанрової» структури, яка походить із фольклорних творів або нехудожньої прози; комплекс структурно-семантичних ознак, притаманних «дожанровому» прототипу з їх наступною трансформацією; визначає структуризацію мотивів, характер групування стійких одиниць-мотивів; певну просторово-часову організацію; характер використання розповідних прийомів, маркованих жанротвірними мовними сигналами, які вказують на ту чи іншу наративну стратегію, обрану автором. У другому підрозділі «Автор та авторська свідомість як теоретична проблема» розглянуто питання про походження терміну «автор», досліджено розвиток понять «образ автора», «авторська свідомість» у сучасному літературознавстві, визначено причини актуалізації цих понять на різних стадіях культурного розвитку суспільства. Сомова свідчить про те, що у його творчості тісно переплітаються казкові та билинні мотиви. Багато творів, що їх автор визначив як казки, насправді належать до фантастичних повістей, у яких використання фантастики дозволило О. Поряд із цим «літературність» твору простежується у деяких порушеннях казкового канону, зокрема у втручанні неказкових реалій у розповідь.

2. Основний зміст роботи