Форми використання спеціальних пізнань в досудовому провадженні - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукРобота виконана на кафедрі кримінального процесу Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник: Грошевий Юрій Михайлович, доктор юридичних наук, професор, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри кримінального процесу, академік АПРН України. Офіційні опоненти: Коновалова Віолетта Омелянівна, доктор юридичних наук, професор, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри криміналістики, академік АПРН України; Захист відбудеться 26 жовтня 2006 року о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м.Незважаючи на те, що в цілому досягнуто розуміння щодо сутності процесуальних форм використання спеціальних знань у кримінальному процесі, проте не досягнута єдність поглядів відносно використання самого поняття спеціальних пізнань дискусійним, залишаються проблеми, повязані з процесуальним положенням спеціаліста, "межами" застосування спеціальних пізнань, та з ряду інших. Вивчення практичної діяльності, опублікованих матеріалів слідчої і судової практики показало, що можливості спеціальних пізнань на стадії порушення кримінальної справи і на стадіях досудового та судового провадження недостатньо використовуються. До цього часу в Україні не було монографічного дослідження комплексу проблем, повязаних із залученням осіб, що володіють спеціальними пізнаннями, на стадії порушення кримінальної справи і досудового розслідування. У представленій роботі зроблено спробу заповнити прогалину у науці і практиці використання спеціальних пізнань у досудових стадіях кримінального судочинства, а також у проблемі їх кримінально-процесуального регулювання. Так, зокрема, залишилися невирішеними проблеми поняття спеціальних пізнань, процесуального статусу спеціаліста, визнання за результатами діяльності спеціаліста в стадії порушення кримінальної справи доказового значення, а самої діяльності - як процесуальної, форм використання спеціальних пізнань і провадження експертизи як у цій стадії, так і в стадії досудового розслідування.Презумується, що такими знаннями можуть володіти експерти і спеціалісти. Однак на думку автора цього дослідження, "спеціальне пізнання" виражає сам процес отримання знань, тоді як під "спеціальними знаннями" розуміється саме якість знань, які мають відповідні особи - експерти та спеціалісти. Беручи до уваги, що необхідність використання спеціальних знань може виникнути у будь якій стадії кримінального судочинства, дисертантом запропоновано законодавчо закріпити можливості залучення спеціаліста до участі у кримінальному судочинстві на будь-якій стадії кримінального процесу, починаючи зі стадії порушення кримінальної справи. досудова кримінальний спеціальне пізнання Основна увага звертається на те, що спеціаліста не слід прирівнювати до експерта, який теж має спеціальні знання, проте це різні процесуальні особи. За результатами проведеного дослідження спеціаліст, на думку дисертанта, повинен складати висновок за формою висновку експертизи, за такими винятками: особа, яка проводить дослідження, іменується не експертом, а спеціалістом; у вступній частині висновку дослідження зазначається, хто і коли звернувся до установи з проханням провести дослідження; що стосується відповідальності особи, яка проводить дослідження, то за надання неправдивого висновку вона не попереджається і запис про це у висновку відсутній.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ