Поняття, ознаки та чинність заповіту. Посвідчення заповіту нотаріусом та іншими посадовими, службовими особами. Порівняльний аналіз форми заповіту за законодавством України та держав Західної Європи. Особливості спадкування права на вклад у банку.
Загалом спадкування за заповітом - це інститут спадкового права, що визначає порядок правонаступництва на підставі заповіту, складеного в порядку та формі, встановлених законом України. Книга шоста Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає два види спадкування - за заповітом і за законом, - законодавець надає певний пріоритет першому з наведених видів. Слід вказати ще й на збільшення уваги до заповіту як підстави спадкування, розширення переліку видів заповіту, надання можливості тлумачити заповіт як самим спадкоємцям, так і суду тощо. Актуальність теми дослідження правових питань спадкування за заповітом обумовлена зростаючим значенням права приватної власності громадян, порядку її спадкування в умовах ринкової економіки, необхідністю розробки правового механізму, який належним чином міг би захистити права й інтереси громадян. Нових змін зазнав інститут спадкового права взагалі, а також спадкування за заповітом зокрема, шляхом прийняття в 2004 році нового ЦК України, який по різному розглядає доволі велику кількість понять та категорій.Фізична особа має право заповідати права й обовязки, які належать їй на момент складання заповіту, а також ті права й обовязки, що можуть належати їй у майбутньому. Складаючи заповіт, особа має право охопити заповітом як права та обовязки, які їй належать на момент складання заповіту, так і ті права та обовязки, які можуть належити цій особі в майбутньому. Крім того, заповідач має право скласти заповіт як щодо всієї спадщини, так і її частини. По - друге, оскільки заповідач має право змінити або скасувати свій заповіт в будь-який час, він може враховувати всі зміни, які сталися після складення ним заповіту. Заповіт у всіх випадках може бути укладений лише особисто заповідачем, при цьому заповідач обовязково має бути дієздатною особою.Як вже відзначалося раніше, за своєю юридичною природою заповіт є одностороннім правочином, оскільки дії однієї особи (заповідача) породжують певні правові наслідки у майбутньому і не передбачають будь-якого зустрічного волевиявлення іншої особи. 203 ЦК України, а саме: зміст заповіту неповинен суперечити закону; заповідач має бути дієздатним на момент вчинення заповіту; волевиявлення заповідача має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; заповіт повинен бути вчинений у визначеній законом формі; заповіт має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним [64]. У разі, коли між спадкоємцями була не тільки досягнута згода щодо тлумачення оголошеного секретного заповіту, а й відбулося його тлумачення спадкоємцями, в протоколі відтворюється витлумачений спадкоємцями текст заповіту. Фурси про те, що у результаті тлумачення змісту заповіту може зявитися договір про конкретизацію і розподіл прав і обовязків між усіма спадкоємцями, враховуючи спадкоємців, які мають право на обовязкову частку, спадкоємців за законом, а також відказоодержувачами. Якщо ж на спадщину претендують дві чи більше осіб, прізвище, імя та по батькові яких збігаються, суд шляхом тлумачення волі спадкодавця може визначити, кому насправді заповідач надав право на спадкування [59, с.1247 ЦК України заповіт має бути укладений у письмовій формі і нотаріально посвідчений. 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. У випадку, коли особа не може особисто підписати заповіт власноручно, внаслідок хвороби або фізичної вади, за його дорученням і в його присутності дозволяється підписання заповіту іншою особою. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 ЦК України [76].До переваг нотаріальної форми заповіту належать: гарантії закріплення справжньої волі заповідача і таємниця заповіту до його смерті; усунення можливості стороннього впливу на заповідача; можливість скласти заповіт (проект заповіту) юридично грамотно та відповідно до вимог закону, що в майбутньому забезпечує виконання останньої волі заповідача в межах, визначених законом, тощо. Якщо про невідповідність заповіту законові стало відомо нотаріусу, якому заповіт надійшов у відповідності до статті 40 Закону України «Про нотаріат» [23], він повідомляє про виявлені недоліки заповідача, посадову особу, яка посвідчила заповіт, та державний нотаріальний архів, до якого заповіт передається на зберігання. Заповіти, у тому числі секретні, посвідчені нотаріусом, і заповіти, передані на зберігання до державного нотаріального архіву, записуються до алфавітної книги обліку заповітів. Разом з тим слід відмітити, що Постанова «Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених», на відміну від Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України» [26] детально характеризує, що повинна зробити посадова особа, яка посвідчує заповіт, а саме: розяснити фізичним особам, від імені яких посвідчуються
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
