Форми реалізації соціального діалогу в Україні - Статья

ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО ДІАЛОГУ В УКРАЇНІВ умовах сучасного розвитку державотворення на стан удосконалення основ державного управління соціальним діалогом впливають наступні проблеми: остаточно ще не сформувався власник (роботодавець) як сторона соціального діалогу, діяльність якого має відповідати міжнародним принципам ведення соціально-відповідального бізнесу; по-друге, національно-правова база в частині ведення соціального діалогу не в достатній мірі відповідає вимогам норм Міжнародної організації праці і потребує удосконалення; по-третє, державне управління соціальним діалогом на різних рівнях переговорного процесу не в повній мірі використовується як засіб запобігання виникнення конфліктних ситуацій, що суттєво знижує ефективність управління соціально-трудових відносин;по-четверте, рівень культури поведінки сторін соціального діалогу та вміння вести переговори в умовах конфлікту не сприяє демократичному розвитку договірних відносин і потребує удосконалення; по-пяте, діючий механізм державного управління соціальним діалогом на регіональному та виробничому рівнях недостатньо сприяє запобіганню та врегулюванню колективних трудових конфліктів, що виникають між субєктами соціально-трудових відносин. Отже, соціальний діалог являє собою процес, що виражається у реалізації колективних переговорів; колективних угод і колективних договорів; участь працівників та їх представників в управлінні організацією; взаємні консультації та інформування сторін соціального діалогу; примирно - посередницька процедура вирішення колективних трудових спорів (конфліктів). Як зазначають дослідники, колективні переговори є однією з найважливіших форм соціального діалогу між сторонами колективних трудових відносин, способом узгодження їх інтересів. Конвенцією № 154 передбачено, що термін «колективні переговори» означає усі переговори, які проводяться між підприємцем, групою підприємців або однією чи кількома організаціями підприємців, з одного боку, та однією чи кількома організаціями трудящих - з іншого, з метою: а) визначення умов праці й зайнятості; та/або б) регулювання відносин між підприємцями й трудящими; та/або в) регулювання відносин між підприємцями або їх організаціями та організацією чи організаціями трудящих (ст. У літературі пропонується закріпити у національному законодавстві наступні основні принципи здійснення права на ведення колективних переговорів і укладення колективних договорів і угод: вільний і добровільний характер колективних переговорів; автономія і незалежність учасників колективних переговорів; рівність сторін колективних переговорів; сумлінне ведення переговорів; повноважне представництво сторін; сприяння колективним переговорам з боку держави; обовязкове укладення колективного договору, угоди; загальність дії колективного договору, угоди; свобода вибору і обговорення питань, що складають зміст колективних договорів, угод; недопущення погіршення становища працівників порівняно з законодавством; взаємне виконання умов колективного договору, угоди; реальність вимог і взаємних зобовязань сторін; систематичність контролю і невідворотність відповідальності сторін.