Форми підприємницької діяльності (господарювання в аграрній сфері) - Курсовая работа

В законі України «Про підприємництво» зазначено , що підприємець - це самостійний , господарюючий , статутний субєкт , який має право юридичної особи та здійснює виробничу і комерційну діяльність з метою одержання прибутку [16]. Аграрне підприємство - це суб?єкт аграрних правовідносин, що самостійно володіє і розпоряджається відособленим майном, у комплексі якого основним засобом виробництва є природне тіло - земля, що використовується ним для виробництва сільськогосподарської продукції (предмета його діяльності), а також переробки сировини рослинного і тваринного походження, виконання інших робіт і надання послуг для задоволення потреб побутового і соціально-культурного характеру як безпосередньо своїх працівників, так і працівників сфери обслуговування. Саме тому, на нашу думку, доцільно дослідити особливості аграрного сектору економіки та віднайти шляхи покращення підприємництва в аграрному секторі, а також визначити найкращу форму підприємницької діяльності. Для досягнення мети дослідження були поставлені наступні задачі : дослідити різновиди підприємництва в аграрному секторі; виокремлення найбільш ефективної форми господарювання в АПК. проаналізувати проблеми та особливості підприємництва у аграрному секторі економіки України.Статтею 1 Закону України «Про підприємництво» від 7 лютого 1991 р. підприємництво визначено як безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб?єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством. самостійне здійснення підприємцем - юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд. Агропромисловий комплекс - це певна сукупність галузей народного господарства, які здійснюють виробництво, переробку, зберігання і доведення до споживача сільськогосподарської продукції та постачають сільському господарству засоби виробництва [2, с.198]. У цих умовах суб?єкти підприємницької діяльності повинні мати можливість самостійно або з участю посередників виходити зі своєю продукцією на постійно діючі ярмарки, аграрні біржі, де буде здійснюватися оптовий продаж продукції за цінами, які визначаються попитом і пропонуванням. Якщо в межах останньої можуть бути сприятливі умови для виробництва, скажімо, шести і більше видів продукції, то через внутрішньогосподарську диференціацію природно-економічного фактора в окремо взятому підприємстві можуть бути найкращі умови для виробництва лише частини видів продукції з усього їх переліку, притаманного для даної зони, мікрозони і т. д.Постійна зміна економічних умов господарювання, напрямів і обсягів державної підтримки призводять до того, що підприємства перестають орієнтуватися на досягнення певних стратегічних цілей, а орієнтуються на використання тимчасових особливостей ринкової кон?юнктури, переваг виробництва тієї чи іншої продукції чи виду діяльності. Порівняємо підприємства в АПК (рис. Проаналізувавши вище подану діаграму, спостерігаємо, що основна частина аграрних підприємств України станом на 2010 р. має організаційну форму господарського товариства і становить 58,5 % від підприємств АПК, трохи менше підприємств побудовано як приватне сільськогосподарське підприємство їх частка становить 30,3 %, виробничим кооперативам належить 5,4 %, державним сільськогосподарським підприємствам - 2,7 %, іншим підприємствам - 3 %. Отже, основна маса підприємств аграрного профілю України віддають перевагу в своїй організації використовувати форму господарських товариств та приватних підприємств. Проаналізувавши вище подану діаграму, спостерігаємо, що станом на 2010 рік основна частина працівників, які зайняті у сільському господарстві, а саме у формі господарського товариства, і становить 61,5 % від підприємств АПК.Виникнення агрохолдингів внесло певні корективи в існуючу ситуацію на селі. Андрійчука «… є результатом капіталізації та економічної концентрації, а їхньою особливою рисою є спосіб організації управління на основі виділення головної великої компанії і втрати права юридичної особи усіма іншими підприємствами, що увійшли до її складу, з подальшим їхнім перетворенням у структурні підрозділи» [8, с.47]. Основною передумовою інтенсивного становлення і розвитку агрохолдингів в Україні були недосконалі земельні відносини, повязані з низьким попитом на сільськогосподарські угіддя, разом з їхньою доступністю. В ході інституціональних перетворень в аграрному секторі України відбулася передача сільськогосподарськими підприємствами консолідованих орендних земельних ділянках в суборенду вертикально-інтегрованим структурам - агрохолдингам. Найпоширенішими формами залучення агрохолдингів в аграрну галузь стали оренда землі та майна; видача кредитів сільськогосподарському підприємству з наступною процедурою його банкрутства; скуповування акцій або додатковий випуск акцій сільськогосподарсь

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРІЇ ПІДПРИЄМНИЦТВА, ЙОГО ЗМІСТ ТА ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ

1.1 Зміст підприємницької діяльності

1.2 Класифікація підприємств

РОЗДІЛ 2. ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (ГОСПОДАРЮВАННЯ В АГРАРНІЙ СФЕРІ)

2.1 Порівняльна характеристика найбільш ефективних форм сільськогосподарських підприємств

2.2 Негативний вплив агрохолдингів на сучасний стан економіки в аграрному секторі України

РОЗДІЛ 3. ЕКОНОМІЧНА РОЛЬ ДЕРЖАВИ В РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА В СИСТЕМІ АПК УКРАЇНИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ підприємницька господарювання аграрна агрохолдинг