Форми організації навчання учнів із тяжким порушеннями мовлення - Курсовая работа

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М. П. Студентаки 1 курсу 1МЗЛСФ групи напряму підготовки 016 спеціальності спеціальна освіта (логопедія)Питання організації навчання дітей з тяжкими порушеннями мовлення (ТПМ) є досить актуальним, тому що на сьогоднішній день дітей з ТПМ не стає менше, а навпаки, їх число невгамовно зростає і тому у систему навчання необхідно впроваджувати форми і методи навчання та виховання дітей з ТПМ, які б сприяли подоланню мовленнєвих порушень у зазначенної категорії дітей, та активно залучати цей контингент дітей до нормально розмовляючих учнів. Для організації оптимальних форм і методів навчання дітей з ТПМ дуже важлива рання діагностика порушень мовленнєвого розвитку. Мовлення - одне з центральних, найважливіших психічних функцій і має величезний вплив на формування всіх інших психічних функцій дитини та на її розвиток в цілому. Мовлення відіграє велику роль в регуляції поведінки і діяльності дитини на всіх етапах її розвитку. Для дітей з ТПМ необхідно створити оптимальні умови для розвитку й реалізації їх потреб, та їхньої соціальної інтеграції: сформувати нові способи діяльності на основі звужених сенсорної, моторної, інтелектуальної та мовленнєвої функцій і дисгармонійного розвитку шляхом максимального використання корекційно-компенсаторних можливостей дитини.В цьому значенні термін "форма навчання" відрізняється від терміну "форма організації навчання", що означає який - небудь вид заняття - урок, предметний гурток і т.п. Форма (лат. forma - зовнішній вигляд, обрис) організації навчання-це зовнішній вияв узгодженої діяльності учителя та учнів, яка здійснюється в певному порядку і режимі. Вони регламентують спільну діяльність вчителя та учнів, визначають співвідношення індивідуального та колективного навчання, ступінь активності учнів у пізнавальній діяльності і керівництва нею з боку вчителя. Найстарішою є індивідуальна форма навчання, за якої вчитель навчав кожного учня окремо. Починаючи з XVI століття значення індивідуального навчання зменшується і поступається індивідуально-груповій формі організації навчального процесу, за якої вчитель працює не з одним учнем, а з групою різновікових дітей, неоднакових за рівнем підготовки.Урок - форма організації навчання, за якої заняття проводить учитель з групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовки впродовж певного часу й відповідно до розкладу. · спільна діяльність учителя й учнів, а також спілкування великої сталої групи учнів (класу) створює можливості для згуртування колективу дітей; Наприклад, етап сприймання й усвідомлення учнями навчального матеріалу може відбуватися на основі лекцій вчителя, проблемного викладу, евристичної бесіди, демонстрування кінофільму, самостійної роботи з підручником. Структура уроку повинна забезпечувати успішне розвязання його навчально-виховних завдань, активізацію пізнавальної діяльності учнів, відповідати характерові навчального матеріалу, дидактичним і методичним засобам, які використовує вчитель. Отже, визначаючи структуру уроку, вчитель повинен враховувати тему і зміст, методичні засоби і прийоми, конкретні умови, в яких проводитиметься урок, рівень підготовленості учнів тощо.Діти з тяжким порушеннями мовлення - це діти, які мають відхилення у розвитку мовлення при нормальному слусі і збереженому інтелекті. Порушення мовлення різноманітні, вони можуть проявлятися в порушенні вимови, граматичної будови мови, бідності словникового запасу, а також у порушенні темпу і плавності мовлення. Мовленнєва діяльність формується в процесі пізнання дійсності, спілкування з оточенням, шляхом наслідування артикуляції звуків і слів. Помилково сподіватися на мимовільне зникнення недоліків вимови у міру зростання дитини, так як вони можуть міцно закріпитися і перетворитися на стійке порушення. Також є діти, у яких під впливом різних причин (захворювання, ослаблене здоровя, аномалія в будові відповідних органів, несприятливе оточення тощо) мовленнєвий розвиток відбувається з певним запізненням або відставанням від норми.В основному це диференційовано - групові форми роботи, коли діти обєднуються в групи в залежності від їх пізнавальних можливостей, темпів навчальної діяльності, завдань корекційно - освітнього процесу, а також бригадні, коли діти обєднуються (за власним бажанням або за вказівкою педагога) в тимчасові групи для виконання будь - якого навчального завдання. Його відмінності від інших організаційних форм навчальної роботи полягають у наступному: · склад групи учнів постійний (хоча в умовах інтегрованого навчання можливе тимчасове обєднання учнів у робочі групи за ознакою схожості рівня розвитку, темпів навчальної діяльності, характеру порушення в розвитку. У той же час в спеціальному навчанні існує система пропедевтичної роботи, завдяки якій підготовка до освоєння будь - яких нових знань на тому чи іншому уроці готується педагогом заздалегідь, через систему підготовчих вправ, включених до структури інших уроків, індивідуальних занять, додаткових форм органі

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи форм навчання в сучасній дидактиці

1.1 Історія становлення форм навчання

1.2 Урок, як основна форма організації навчання

2. Особливості форм організації навчання учнів з ТПМ

2.1 Загальна характеристика дітей з ТПМ

2.2 Форми навчання дітей з ТПМ

2.3 Форми альтернативного навчання

Висновки

Список використаної літератури