Форми, методи та інструменти державного регулювання - Курсовая работа

Держава і ринок визначають напрям, в якому розвиваються економічні процеси. Обсяги регулюючих функцій, які виконують держава і ринок, час від часу змінюються. Там, де порушувалася гармонія взаємодії ринку і держави, країни потрапляли до глибокої кризи. Якщо взагалі відкидається ринок, логіка економічних процесів призводить таку державу до повної стагнації. Весь західний світ у звязку з такою практикою пережив у 1929 - 1933 рр. часи „великої депресії” і зробив відповідні висновки, створивши систему державного економічного регулювання.Державне регулювання - це форма цілеспрямованого впливу держави на економіку з метою забезпечення і підтримки її функціонування в заданому режимі, зміни і розвитку економічних відносин і взаємозвязків. Регулювання здійснюється за допомогою системи норм, що регламентують поведінку субєктів, що хазяюють, як за допомогою адміністративних методів впливу (закони, накази, інструкції), так і через систему економічних методів і регуляторів (ціни, податки, банківські відсотки, пільги, санкції і т.д.). Державне регулювання має свої функції, інструменти й органи. Основні функції державного регулювання полягають у наступному: 1.Податки є обовязковими платежами, що стягуються державою з підприємств і громадян відповідно до законодавчих актів. Ставки податків установлюються Верховною Радою, а також місцевими Радами в межах їхньої компетенції відповідно до відповідних законів про оподатковування і не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Застосування методів і способів оподатковування, визначення видів, ставок і порядку сплати податків складають податкову політику держави, що є одним з найголовніших важелів державного регулювання економіки. Система оподатковування в Україні будується на принципах обовязковості, рівнозначності і пропорційності, рівності і недопущення податкової дискримінації, стабільності, економічній обґрунтованості, рівномірності сплати і єдності підходу. Принципи побудови системи оподатковування, види податків, зборів і обовязкових платежів, платники податків, обєкти оподатковування, порядок зарахування і розподілу податків, порядок їхнього числення і терміни сплати, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлюються Законом України «Про систему оподатковування».До загальнодержавних фінансів відносяться: бюджет, державне обовязкове страхування і позабюджетні цільові фонди. Відповідно до цього закону бюджет має чотирьохрівневу структуру. Бюджет підрозділяється на: 1) центральний бюджет; Бюджети, названі в пунктах 2, 3 і 4, разом звуться місцевих бюджетів. На практиці ця структура обмежена трьома рівнями, оскільки районні бюджети і відповідні їм бюджети на селі, будучи інститутами, що доповнюють, найчастіше не виділені з районних (міських бюджетів).В умовах вільного ринку ціни встановлюються на базі ціни виробництва, що складається з витрат виробництва і середнього прибутку, з урахуванням попиту і пропозиції на даний товар на конкретному ринку. Підприємства реалізують свою продукцію, послуги і майно за цінами, установлюваним самостійно чи на договірній основі (вільним чи договірним цінам), а у випадках, передбачених законодавством - за державними цінами. У вільних цінах враховуються собівартість виробництва і прибуток без обмеження рівня рентабельності. Ціноутворення на підприємстві здійснюється службою цін, що готує проекти цін на вироблені товари, погоджує їх з торгівлею, розробляє договірні ціни, дає висновки по проектах цін на продукцію, що поставляється постачальниками. Це здійснюється шляхом контролю з боку державних органів за торговими надбавками і встановлення рівня цін у випадку, якщо відбувається явний обвал ринку, а також шляхом заключення угод з підприємцями про контроль за ростом цін.Регулювання емісійних операцій як у цілому по країні, так і по регіонах виробляється на основі прогнозного розрахунку касових оборотів, сальдо яких відбиває зміну готівково-грошової маси в звертанні, або збільшення маси готівки, тобто емісію, або зменшення, тобто вилучення грошей з обороту. Цей результат повинний бути погоджений з розрахунками НБУ по загальному грошовому обсягу грошової маси і її готівково-грошового компонента, що щокварталу визначаються на основі прогнозованих цін, швидкості обертання грошей і реальних обсягів валового національного продукту. Поки ці грошові знаки не перераховані в каси установ НБУ, називаними оборотними касами, вони не вважаються грошима, випущеними в звертання, і зберігаються окремо від грошей, що знаходяться в обертанні. Якщо залишок грошей в оборотній касі перевищує денний ліміт, установи НБУ перелічують понадлімітний залишок з оборотної каси в резервні фонди, тобто вилучає гроші з обігу. Якщо ж грошей в оборотній касі не вистачає для забезпечення нестатків комерційного банку, виникає необхідність у підкріпленні оборотної каси регіонального керування НБУ, тобто перерахування в неї грошей з резервних фондів.Обмежуючи обсяг і підвищуючи процентні ставки по наданих кредитах, центральний банк змушує комерційні банк

Зміст

Вступ

1 Загальні принципи та інструменти державного регулювання

1.1 Податково-бюджетна система

1.2 Бюджетна система

1.3 Цінове регулювання

1.4 Грошово-кредитне і валютне регулювання

1.5 Кредитна політика

1.6 Зовнішньоекономічне регулювання

2 Досвід державного регулювання зарубіжних країн

2.1 Американська модель

2.2 Японська модель

3 Державне регулювання економіки Україні в умовах кризи

3.1 Становлення економічних функцій Української держави

3.2 Ситуація в Україні під час кризи

Висновки

Список літератури

ДОДАТОК