Форми документалістського емпіризму в соціальних науках - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наукВ науках про природу встановити факт кращої відповідності знання до реального стану справ можна виключно емпіричним шляхом. Знання про суспільство і культуру підлягає емпіричній інтерпретації за умов дотримання особливих методологічних вимог. Загальна практика нехтування теорією пізнання в соціальних науках, позначилася на тому, що емпірична орієнтація дослідника часто обмежена тими панівними тенденціями, які монопольно визначають методологію соціальних досліджень. Близький до кантіанського погляд на емпіризм у соціальних науках розвинув і відстоював Е. Дюркгейм. Актуальність дослідження підсилюється тим, що піднята проблема документалізму в соціальних науках передбачає розробку нетривіальної ідеї семіотики про паралелізм розвитку знакових технологій і становлення теорії пізнання у європейській культурі.Своєчасне розрізнення судження культури і судження науки допомагає методології соціальних наук не просто розгублено констатувати неправомірність соціально-наукових універсальних суджень через їх культурну зумовленість, а утворювати емпіричні універсальні судження, які можуть бути спростовані судженнями про факт, що описують судження культури та містять цитату-документ. Документом вважається носій зафіксованої інформації (на папері, фото - та кінострічці, магнітній стрічці та ін.), який супроводжує судження про факт і вказує чи заміщає «пряму мову» культури, обмеженої як обєкт в конкретному явищі теоретично зацікавленим спостереженням. У підрозділі 1.2 «Документалізм у соціальних науках» указується специфіка застосування кореспондентної теорії істини в науках про культуру і формулюються практичні принципи розрізнення суджень науки і суджень як культурних явищ, що надалі використовуватимуться в якості теоретичного підгрунтя документалістського підходу. Соціально-науковий документалістський підхід передбачає строге виокремлення структури екзистенціального судження опису обєктивної реальності: «соціальний факт про субєктивну реальність носія культури» від різноманітних суджень «квазіопису», що тотожні субєктивній реальності носія культури - тотожні зрештою обєктові соціальних наук (адже є явищами культури). Переходячи типологічну межу між культурою і наукою, слово фольклору нам несе не опис психологічного ставлення до культурного явища, яке наука хотіла обєктивувати у власному визначенні, а цілу фольклорну світоглядну систему, яка надалі самоорганізовуватиметься (від моменту її запозичення до визначення культурного явища) як складова самої науки.У дисертації дано теоретичне узагальнення документалістських принципів у соціальних науках, на основі чого запропоновано нове вирішення наукової проблеми форм емпіризму соціальних наук. Дослідження здійснювалося шляхом послідовного трактування загальних проблем емпіризму наукових теорій суспільства і культури - проблем обєктивації та її формальних умов. Форми документалістського емпіризму в соціальних науках були продемонстровані шляхом інтерпретації трьох підходів до вивчення культурних явищ у контексті специфіки обєкта соціальних наук. Емпіричний зміст документалістської методології докладно розкрито в світлі вивчення соціально-консервативного аспекту культури. Серед них першочергове значення має теза про особливий принцип розрізнення суджень культури та суджень науки про культуру.

Основний зміст дисертації