Загальнотеоретична характеристика форм державного устрою. Дослідження основних ознак унітарної держави. Аналіз національного, територіального та змішаного принципів федерації. Сутність юридичних і фактичних конфедерацій. Особливість створення імперій.
Аннотация к работе
Вищий навчальний заклад УКООПСПІЛКИ «Полтавський університет економіки і торгівлі»Будь-яка держава - це єдність її сутності, змісту і форми. Для характеристики територіальної організації держави, організації державної влади з територіальним групуванням населення в юридичній літературі довгий час уживався, та й зараз використовується (особливо в роботах по теорії держави і права) термін «державний устрій». У юридичній літературі мається на увазі лише устрій території держави, співвідношення держави як цілого з його складовими частинами. Форма державного устрою - це елемент форми держави, який визначає територіальну організацію держави, спосіб поділу території держави на складові частини та характер їх взаємовідносин між собою і з державою в цілому. Під формою державного устрою мається на увазі внутрішня будова держави, її поділ на складові частини - адміністративно-територіальні одиниці, автономні політичні утворення чи суверенні держави; відображує характер співвідношення держави в цілому та її частин.Має єдину для всієї держави систему законодавства. Слід зазначити, що проста унітарна (походить від лат. слова „unus”, що значить один, єдиний) держава - це така держава, складові частини якої не мають власного суверенітету і не можуть бути субєктами політичних міжнародних відносин. Складні держави - це такі держави, які обєднались (утворились) з окремих державних утворень, що мали всі ознаки держави, в тому числі і суверенітет, але певну частину своїх суверенних прав, як правило, добровільно передали вищим центральним органам союзної держави. Унітарна держава характеризується єдністю державної влади, тобто відсутністю територіального розподілу влади, його можна розділити на: а) децентралізовані держави - це держави, у яких Конституцією розмежовані повноваження між центральною владою і територіальними одиницями вищого рівня (Франція, Іспанія, Україна). У децентралізованих унітарних державах крупні регіони користуються широкою автономією і навіть мають в своєму розпорядженні власні парламенти, уряди, адміністративно-управлінські структури і самостійно вирішують передані їм у ведення питання. б) централізовані держави - це держави, в яких владні функції на місцях здійснюють тільки представники, призначені центральними органами влади (Великобританія, Швеція, Данія, Фінляндія, Польща).4) субєкти федерації можуть мати свою судову систему поряд із вищими судовими органами федерації; Федерація відрізняється від інших державних утворень тим, що вона має єдину спільну територію, спільну конституцію і систему законодавства, єдиний уряд, спільні збройні сили, подвійне громадянство, єдину грошово-фінансову систему Федерація є субєктом міжнародних відносин, а складові частини федерації позбавлені таких прав. Складові федерацію державні утворення (штати, республіки, землі, провінції, кантони й ін.) є її субєктами, що володіють визначеною политико-правовою самостійністю [7, с.119]. Для федерації характерними є такі ознаки: наявність єдиної території, яка складається із членів - субєктів федерації, кожен з яких має власний адміністративно-територіальний устрій; наявність загальної конституції федерації та конституцій її субєктів; Наявність системи законодавство як федерації, так і її наявність громадянства як федерації, так і її субєктів, тобто можливим є подвійне громадянство (ФРН, Австрія); можливість субєктів федерації мати власну судову та правову системи (США); наявність загально-федеральної податкової та грошової системи; вертикальний розподіл влади між федеральним центром та субєктами федерації; федеральний центр має виключні повноваження у контролі над проведенням зовнішньої політики; Федеральний центр може використовувати свою владу неза лежно від схвалення субєктів федерації;Конфедерація не має єдиної податкової системи і бюджету і існує на внески її субєктів [11,с.572]. Центральні конфедеративні органи приймають рішення за згодою всіх її субєктів.Вступивши в конфедеративний союз, держава цілком зберігає свій суверенітет і продовжує виступати самостійним субєктом у всіх зовнішніх і внутрішніх справах. За таких умов органи конфедерації не мають імперативної влади стосовно членів, які входять в союз і прийняті ними рішення стають обовязковими для держав, що вступили в союз, тільки після підтвердження цих рішень власними органами влади. Як правило, конфедерація не має єдиної армії, законодавчих органів, єдиного громадянства, єдиної системи податків, бюджету, грошової одиниці. У відмінності від них конфедерація є відносно постійним утворенням, що має державно-правовий характер і конфедеральні органи управління і розповсюджуючи свою владу не тільки на зовнішні справи.Імперія (що з латинської мови означає «панування») - різновид складної держави, яка характеризується насильницьким обєднанням територій суверенних багатонаціональних держав або їх частин.
План
Зміст
Вступ
1. Загальнотеоретична характеристика форм державного устрою