Форми державного устрою - Курсовая работа

Вищий навчальний заклад УКООПСПІЛКИ «Полтавський університет економіки і торгівлі»Будь-яка держава - це єдність її сутності, змісту і форми. Для характеристики територіальної організації держави, організації державної влади з територіальним групуванням населення в юридичній літературі довгий час уживався, та й зараз використовується (особливо в роботах по теорії держави і права) термін «державний устрій». У юридичній літературі мається на увазі лише устрій території держави, співвідношення держави як цілого з його складовими частинами. Форма державного устрою - це елемент форми держави, який визначає територіальну організацію держави, спосіб поділу території держави на складові частини та характер їх взаємовідносин між собою і з державою в цілому. Під формою державного устрою мається на увазі внутрішня будова держави, її поділ на складові частини - адміністративно-територіальні одиниці, автономні політичні утворення чи суверенні держави; відображує характер співвідношення держави в цілому та її частин.Має єдину для всієї держави систему законодавства. Слід зазначити, що проста унітарна (походить від лат. слова „unus”, що значить один, єдиний) держава - це така держава, складові частини якої не мають власного суверенітету і не можуть бути субєктами політичних міжнародних відносин. Складні держави - це такі держави, які обєднались (утворились) з окремих державних утворень, що мали всі ознаки держави, в тому числі і суверенітет, але певну частину своїх суверенних прав, як правило, добровільно передали вищим центральним органам союзної держави. Унітарна держава характеризується єдністю державної влади, тобто відсутністю територіального розподілу влади, його можна розділити на: а) децентралізовані держави - це держави, у яких Конституцією розмежовані повноваження між центральною владою і територіальними одиницями вищого рівня (Франція, Іспанія, Україна). У децентралізованих унітарних державах крупні регіони користуються широкою автономією і навіть мають в своєму розпорядженні власні парламенти, уряди, адміністративно-управлінські структури і самостійно вирішують передані їм у ведення питання. б) централізовані держави - це держави, в яких владні функції на місцях здійснюють тільки представники, призначені центральними органами влади (Великобританія, Швеція, Данія, Фінляндія, Польща).4) субєкти федерації можуть мати свою судову систему поряд із вищими судовими органами федерації; Федерація відрізняється від інших державних утворень тим, що вона має єдину спільну територію, спільну конституцію і систему законодавства, єдиний уряд, спільні збройні сили, подвійне громадянство, єдину грошово-фінансову систему Федерація є субєктом міжнародних відносин, а складові частини федерації позбавлені таких прав. Складові федерацію державні утворення (штати, республіки, землі, провінції, кантони й ін.) є її субєктами, що володіють визначеною политико-правовою самостійністю [7, с.119]. Для федерації характерними є такі ознаки: наявність єдиної території, яка складається із членів - субєктів федерації, кожен з яких має власний адміністративно-територіальний устрій; наявність загальної конституції федерації та конституцій її субєктів; Наявність системи законодавство як федерації, так і її наявність громадянства як федерації, так і її субєктів, тобто можливим є подвійне громадянство (ФРН, Австрія); можливість субєктів федерації мати власну судову та правову системи (США); наявність загально-федеральної податкової та грошової системи; вертикальний розподіл влади між федеральним центром та субєктами федерації; федеральний центр має виключні повноваження у контролі над проведенням зовнішньої політики; Федеральний центр може використовувати свою владу неза лежно від схвалення субєктів федерації;Конфедерація не має єдиної податкової системи і бюджету і існує на внески її субєктів [11,с.572]. Центральні конфедеративні органи приймають рішення за згодою всіх її субєктів.Вступивши в конфедеративний союз, держава цілком зберігає свій суверенітет і продовжує виступати самостійним субєктом у всіх зовнішніх і внутрішніх справах. За таких умов органи конфедерації не мають імперативної влади стосовно членів, які входять в союз і прийняті ними рішення стають обовязковими для держав, що вступили в союз, тільки після підтвердження цих рішень власними органами влади. Як правило, конфедерація не має єдиної армії, законодавчих органів, єдиного громадянства, єдиної системи податків, бюджету, грошової одиниці. У відмінності від них конфедерація є відносно постійним утворенням, що має державно-правовий характер і конфедеральні органи управління і розповсюджуючи свою владу не тільки на зовнішні справи.Імперія (що з латинської мови означає «панування») - різновид складної держави, яка характеризується насильницьким обєднанням територій суверенних багатонаціональних держав або їх частин.

Зміст

Вступ

1. Загальнотеоретична характеристика форм державного устрою

2. Унітарна держава

3. Федерація

4. Конфедерація

5. Імперія

6. Державний устрій України

Висновки

Список використаної літератури